Гаррі підійшов до них. Лист, адресований йому, був прив'язаний до лапки середньої сови. Тремтячими пальцями він його відв'язав. Ліворуч від нього Рон намагався відчепити власні результати; праворуч у Герміони так тремтіли пальці, що її сова теж почала трястися.
Ніхто в кухні не промовив ані слова. Нарешті Гаррі спромігся відв'язати свого конверта. Швидко його розірвав, вийняв і розгорнув аркуш пергаменту.
ПІДСУМКОВІ СЕРЕДНІ ОЦІНКИ ВЗІРЦЕВОГО УЧНЯ
Позитивні оцінки: Відмінно (В) Негативні оцінки: Погано (П)
Добре (Д) Жахливо (Ж)
Задовільно (3) Троль (Т)
ГАРРІ ДЖЕЙМС ПОТТЕР ОТРИМАВ:
Астрономія: З
Догляд за магічними істотами: Д
Заклинання: Д
Захист від темних мистецтв: В
Віщування: П
Гербалогія: Д
Історія магії: Ж
Настійки: Д
Трансфігурація: Д
Гаррі перечитав пергамент кілька разів, і з кожним разом йому ставало легше дихати. Усе було нормально: він знав, що провалить віщування, і не мав жодної надії, що складе історію магії, після того, як зомлів прямо на іспиті, але ж усе інше він склав! Провів пальцем по оцінках... непогано впорався з трансфігурацією і гербалогією, і навіть за настійки отримав оцінку "добре"! А найкраще, що він отримав "відмінно" за захист від темних мистецтв!
Гаррі озирнувся. Герміона стояла до нього спиною, схиливши голову, а от Рон мав цілком задоволений вигляд.
— Я провалив тільки віщування та історію магії, але кому вони потрібні? — радісно повідомив він Гаррі. — На... Міняймося...
Гаррі переглянув Ронові оцінки: відмінних там не було...
— Я знав, що тобі найкраще піде захист від темних мистецтв, — штурхнув Рон Гаррі в плече. — Ми класно справилися, скажи?
— Молодчина! — гордо вигукнула місіс Візлі, розкуйовдивши Ронові волосся. — Сім СОВ, це більше, ніж Фред і Джордж отримали разом!
— Герміоно, — невпевнено заговорила Джіні, бо Герміона й досі стояла до них спиною. — Як там у тебе?
— У мене... непогано, — ледь чутно пробурмотіла Герміона.
— Ой, не треба, — скривився Рон, а тоді підійшов і висмикнув з рук табель. — Так... десять оцінок "відмінно" й однісіньке "добре" за захист від темних мистецтв. — Він подивився на неї трохи здивовано і водночас сердито. — І ти ще, мабуть, розчарована, га?
Герміона похитала головою, а Гаррі розреготався.
— Отепер ми всі можемо здавати НОЧІ! — радів Рон. — Мамо, ковбасок не лишилося?
Гаррі ще раз глянув на свої оцінки. Кращих годі було й сподіватися. Одного тільки було трохи жаль... це означало кінець його честолюбним мріям стати аврором. Він не отримав належної оцінки за настійки. Знав, що так буде, але все одно відчував пустку в грудях, дивлячись знову й знову на малесеньку чорну літеру "Д".
Колись замаскований смертежер перший сказав Гаррі, що з нього вийде добрий аврор, і ця думка так його захопила, що він уже не міг уявити для себе іншого покликання. Ба навіть більше: хіба ж могла його чекати інша доля після того, як він місяць тому почув пророцтво... разом їм жити не судилося... хіба б не виконав він пророцтва, якби влився в лави цих прекрасно вишколених чаклунів, чиїм завданням було знайти і знищити Волдеморта?
— РОЗДІЛ ШОСТИЙ —
Дракові манівці
Наступні кілька тижнів Гаррі не покидав "Барлогу". Переважно тільки те й робив, що вдень грав у Візлівському садочку в квідич два-на-два (він з Герміоною проти Рона й Джіні; Герміона грала жахливо, а Джіні добре, тож команди були приблизно рівні), а вечорами поглинав по три порції кожнісінької страви, що ними напихала його місіс Візлі.
Це були б щасливі й спокійні канікули, якби не новини про зникнення, дивні аварії і навіть про смертельні випадки, які мало не щодня з'являлися на шпальтах "Віщуна". Часом Білл та містер Візлі приносили ці звістки додому раніше, ніж про них повідомляли в газеті. Місіс Візлі була незадоволена, що святкування шістнадцятиліття Гаррі було зіпсоване неприємними новинами, якими поділився за столом похмурий і виснажений Ремус Люпин. Його каштанове волосся щедро посмугували сиві пасма, а одяг був як ніколи обшарпаний і полатаний.
— Було ще кілька нападів дементорів, — повідомив він, поки місіс Візлі передавала йому великий шматок святкового торта. — А ще в хижі на півночі знайшли тіло Ігоря Каркарофа. Згори над хижею висіла Чорна мітка... хоча, чесно кажучи, я взагалі дивуюся, що він майже рік протримався після того, як порвав зі смертежерами; Сіріусів брат Реґулус, пригадую, протримався всього кілька днів.
— Може, — насупилася місіс Візлі, — поговоримо про щось інше?
— Ремусе, а ти чув про Флореана Фортеск'ю? — поцікавився Білл, якого частувала вином Флер. — Того чоловіка, що мав...
— ...кафе-морозиво на алеї Діаґон? — втрутився Гаррі, відчувши неприємну порожнечу в грудях. — Він завжди пригощав мене морозивом. Що з ним сталося?
— Його викрали, судячи з вигляду його закладу.
— Чому? — запитав Рон, а місіс Візлі гостро зиркнула на Білла.
— Хтозна. Щось їм, мабуть, не сподобалося. Добрий був чолов'яга, цей Флореан.
— Якщо вже ми згадали алею Діаґон, — додав містер Візлі, — то містер Олівандер теж, здається, зник.
— Майстер чарівних паличок? — перелякано спитала Джіні.
— Він. Майстерня порожня. Слідів боротьби нема. Ніхто не знає, пішов він добровільно чи його викрали.
— А де ж люди братимуть палички?
— Звернуться до інших майстрів, — сказав Люпин. — Проте Олівандерові були найкращі, тож якщо він тепер у їхніх лапах, то для нас це не найліпший поворот подій.
На другий день після цього доволі похмурого дня народження з Гоґвортсу прибули листи та перелік підручників. Гаррі отримав несподівану новину: його обрали квідичним капітаном.
— Тепер ти маєш однаковий статус зі старостами! — зраділа Герміона. — Можеш користуватися нашим спецтуалетом і таке інше!
— Ого! Пригадую, коли такий був у Чарлі, — захоплено розглядав капітанський значок Рон. — Гаррі, це круто, тепер ти мій капітан... якщо візьмеш мене знову в команду, ги-ги...
— Мабуть, більше не можна тягти з поїздкою на алею Діаґон, раз ви це все отримали, — зітхнула місіс Візлі, переглядаючи перелік Ронових підручників. — Вирушимо в суботу, якщо татові знову не доведеться мчати на роботу. Без нього я не поїду.
— Мамо, невже ти думаєш, що Відомо-Хто ховається за книжковою полицею у "Флоріш і Блотс"? — захихотів Рон.