— Гарні шкарпетки, Поттер, — прогарчав Муді, коли вони опинилися дуже близько. Професорове магічне око дивилося крізь мантію Гаррі.
— А, так, це мені сплів ельф домовик Добі, — засміявся Гаррі.
— Він такий страшний! — зашепотіла Парваті, коли Муді пошкутильгав далі. — Таке око треба заборонити!
Гаррі з полегшенням почув останню тремтливу ноту козики. "Фатальні сестри" перестали грати, оплески знову заповнили залу, й Гаррі відразу ж відступив від Парваті.
— Може, сядемо?
— Але ж... це така гарна пісня! — сказала Парваті, коли "Фатальні сестри" почали нову мелодію, набагато швидшу за попередню.
— А мені не подобається, — збрехав Гаррі і повів її з танцювального майданчика повз Фреда та Анжеліну, котрі танцювали так бурхливо, що всі довкола них розступилися, побоюючись травм. Вони підійшли до столу, за яким сиділи Рон та Падма.
— Як справи? — запитав Гаррі в Рона, сідаючи поруч з ним і відкриваючи пляшку маслопива.
Рон не відповів. Він з люттю дивився на Герміону та Крума, які танцювали неподалік. Падма сиділа, схрестивши руки, закинувши ногу на ногу й погойдуючи нею в такт музиці. Коли не коли вона кидала сердитий погляд на Рона, що цілковито її ігнорував. Парваті сіла з другого боку біля Гаррі, теж схрестила руки, теж заклала ногу на ногу, і менш ніж за хвилину її запросив на танець хлопець з Бобатону.
— Гаррі, ти не заперечуєш? — спитала Парваті.
— Що? — обізвався Гаррі. Він тепер дивився на Чо та Седрика.
— Та нічого, — відрізала Парваті й пішла з бобатонцем. Коли пісня закінчилася, Парваті назад не повернулася.
Підійшла Герміона й сіла на її стілець. Вона була трохи рум'яна від танців.
— Привіт, — сказав Гаррі. Рон промовчав.
— Гаряче, правда? — сказала Герміона, обмахуючись рукою. — Віктор пішов узяти чогось випити.
Рон зміряв її вбивчим поглядом.
— Віктор? — сказав він. — Він ще не попросив тебе казати на нього Вітя?
Герміона глянула на нього здивовано.
— Що з тобою? — запитала вона.
— Якщо ти не знаєш, — відповів Рон в'їдливо, — то я тобі не скажу.
Герміона подивилася на нього, потім на Гаррі.
Гаррі знизав плечима.
— Роне, що?..
— Він з Дурмстренґу! — сварливо сказав Рон. — Він змагається проти Гаррі! Проти Гоґвортсу! Та ти... ти... — Рон намагався знайти слово, достатньо сильне, щоб описати Герміонин злочин, — братаєшся з ворогом, ось що ти робиш!
Герміона з несподіванки роззявила рота.
— Не будь дурнем! — сказала вона за мить. — 3 ворогом! Якщо чесно — то хто з нас найбільше захоплювався, коли він прибув? Хто хотів узяти в нього автограф? Хто у себе в спальні тримає його модель?
Рон вирішив проігнорувати ці слова.
— Мабуть, він тебе запросив, коли ви обоє стирчали в бібліотеці?
— Так, — відповіла Герміона, і рожеві плями на її щоках пояскравішали. — То й що?
— І як це було? Ти заманювала його в сечу?
— Не заманювала! Якщо хочеш знати, він... він сказав, що приходив щодня до бібліотеки, щоб порозмовляти зі мною, але ніяк не міг наважитися!
Герміона промовила це дуже швидко й так зачервонілася, що стала одного кольору з мантією Парваті.
— Ну, ну... це така його баєчка, — Ронові слова прозвучали непереконливо.
— Що ти цим хочеш сказати?
— Це ж очевидно! Він учень Каркарофа, правда? Він знає, з ким ти приятелюєш... він просто намагається наблизитися до Гаррі — роздобути про нього інформацію, щоб зробити якусь шкоду..
Герміона скривилася так, наче Рон дав їй ляпаса. Коли вона заговорила, голос її тремтів:
— До твого відома, він жодного разу нічогісінько не питав у мене про Гаррі...
Рон зі швидкістю світла змінив тактику:
— Тоді він сподівається, що ти йому допоможеш з'ясувати, що означає його яйце! Ви вже, мабуть, про це радилися, сидячи в бібліотеці в теплому куточку...
— Я б нізащо не допомагала йому розібратися з яйцем! — вигукнула Герміона, ображена до глибини душі. — Ніколи! Як ти можеш таке казати... Я хочу, щоб Гаррі виграв турнір. І Гаррі це знає. Правда, Гаррі?
— Ти вибрала дивний спосіб це продемонструвати, — насмішкувато сказав Рон.
— Весь цей турнір для того й вигадано, щоб познайомитися з іноземними чарівниками й потоваришувати з ними! — різко відповіла Герміона.
— Це не так! — закричав Рон. — Головне — перемога!
На них починали звертати увагу.
— Роне, — тихо сказав Гаррі. — Я нічого не маю проти того, що Герміона пішла з Крумом...
Але Рон проігнорував і Гаррі.
— Біжи шукай свого Вітю! Він, мабуть, дивується, де ти поділася, — сказав Рон.
— Не називай його Вітя! — Герміона зірвалася на ноги й пронеслася через танцювальний майданчик, розчинившись у натовпі.
Рон зловтішно дивився їй услід.
— Ти взагалі збираєшся запросити мене танцювати? — спитала його Падма.
— Ні, — сказав Рон, все ще дивлячись услід Герміоні.
— Прекрасно, — різко кинула Падма, встала й відійшла, приєднавшись до Парваті та бобатонського хлопця, що покликав для компанії когось із друзів. Той долучився до них так швидко, що Гаррі здалося, ніби він з'явився за допомогою замовляння викликання.
— Де бути Гер мов ніна? — почувся голос.
Крум підійшов до їхнього столу, тримаючи два маслопива.
— Не знаю, — вперто сказав Рон, дивлячись на нього. — Що, загубив її?
Крум знову спохмурнів.
— Якщо побачити її, то переказати, що я взято напою, — сказав він і, сутулячись, пішов.
— Роне, ти потоваришував з Віктором Крумом? — метушливо підбіг Персі, потираючи руки. Вигляд у нього був трохи бундючний. — Чудово! У цьому ж і суть! Знаєш — міжнародна магічна співпраця!
На велике роздратування Гаррі, Персі швиденько зайняв вільний Падмин стілець. За суддівським столом не було тепер нікого. Професор Дамблдор танцював з професоркою Спраут, Лудо Беґмен — з професоркою Макґонеґел, мадам Максім та Геґрід проклали для себе широкий шлях навколо танцмайданчика, вальсуючи серед учнів, а Каркарофа ніде не було видно. Коли закінчилася чергова пісня, усі знову зааплодували, і Гаррі побачив, як Лудо Беґмен поцілував руку професорці Макґонеґел і пішов крізь натовп. Там його зупинили Фред із Джорджем.
— Що це вони роблять? Як сміють дратувати високопопосадового працівника міністерства? — зашипів Персі, з підозрою спостерігаючи за Фредом і Джорджем. — Ніякої поваги...