— Ти виграєш, — прогримотів Геґрід, знову попліскуючи Гаррі по плечу, від чого Гаррі здалося, ніби він на пару сантиметрів угруз в багнюку. — Я то знаю. Я можу то відчувати. Ти си виграєш, Гаррі.
Гаррі просто не мав права нічого спитати, бо це б стерло з Геґрідового обличчя щасливу і впевнену усмішку. Вдавши, ніби зацікавився єдинорожатами, він силувано всміхнувся у відповідь і пішов гладити лошат разом з усіма.
* * *
Увечері напередодні другого завдання Гаррі почувався так, наче не може прокинутися зі страшного сну. Він добре розумів, що навіть коли якимось дивом і знайде потрібне закляття, то навряд чи оволодіє ним за одну ніч. Як він допустив, щоб до такого дійшло? Чому він не брався розгадувати таємницю яйця раніше? Як міг собі дозволити бути неуважним на уроках — ану ж хтось із учителів розповідав, як дихати під водою?
Він, Рон та Герміона сиділи в бібліотеці, а надворі заходило сонце. Вони гарячково гортали сторінку за сторінкою книги заклять, заховані одне від одного вежами товстелезних томів. Щоразу, як на сторінці траплялося слово "вода", серце в Гаррі підскакувало. Але щоразу то було просто: "Візьміть літр води, двісті грамів подрібненого листя мандрагори й одного тритона..."
— Думаю, це просто неможливо, — зневірено озвався Рон з другого боку стола. — Нема нічого. Нічогісінько. Більш менш, що я знайшов, це сушильне закляття — ним висушують калюжі й ставки. Але воно не здатне осушити озеро.
— Щось таки мусить бути, — пробурмотіла Герміона, підсуваючи до себе свічку. Очі в неї страшенно втомилися від вчитування у "Старі й забуті закляття та чари". Дрібнесенький шрифт їй доводилося читати, водячи носом за два сантиметри від сторінки. — Завдання, яке неможливо виконати, вам би не дали.
— А вони взяли й дали, — сказав Рон. — Гаррі, ти піди завтра до озера, встроми голову у воду, крикни русалкам та водяникам, щоб віддали поцуплене, і подивися, чи вони тебе послухають. Більше ти нічого зробити не можеш.
— Мусить же щось бути! — розсердилася Герміона. — Обов'язково мусить бути!
Герміона, здавалося, сприймала відсутність у бібліотеці потрібної інформації, як особисту образу — бібліотека ще ніколи її не підводила.
— Я знаю, що мені треба було зробити, — сказав Гаррі, поклавши обличчя на "Зухвалі жарти для веселунів". — Треба було вивчитися на анімага, як Сіріус.
— Ага, тоді б ти перетворився на золоту рибу! — сказав Рон.
— Або на жабу, — втомлено позіхнув Гаррі.
— Щоб вивчитися на анімага, треба багато років, а потім треба ще реєструватися і все таке, — мимохіть зауважила Герміона, що саме проглядала зміст "Чарівницьких труднощів та їх подолання". — Пам'ятаєте, Макґонеґел нам казала... слід зареєструватися у відділі боротьби з незаконним використанням чарів... повідомити, на яку тварину ви перетворюєтесь і якої масті, щоб запобігти зловживанням...
— Герміоно, я пожартував, — утомлено сказав Гаррі. — Я й сам знаю, що до завтрашнього ранку аж ніяк не навчуся перетворюватися на жабу..
— І тут нічого корисного, — Герміона закрила "Чарівницькі труднощі". — Ну кому це потрібно, щоб волосся у нього в носі стало кучеряве?
— Я був би не проти, — почувся голос Фреда Візлі. — Поговоримо на цю тему?
Друзі відірвали погляди від книжок. Фред із Джорджем щойно вигулькнули з за книжкових полиць.
— Чого це ви тут? — спитав Рон.
— Вас шукаємо, — сказав Джордж. — Макґонеґелка тебе кличе, Роне. І тебе, Герміоно.
— Навіщо? — здивувалася Герміона.
— Не знаю... Але вигляд у неї був грізний, — сказав Фред.
— Ми маємо відвести вас до неї в кабінет, — додав Джордж.
Рон та Герміона глянули на Гаррі. Той відчув, як у нього всередині все похололо. Невже професорка Макґонеґел скаже Ронові й Герміоні, щоб трималися від нього осторонь? Мабуть, вона помітила, що вони йому допомагають, хоч Гаррі повинен сам придумати, як виконати завдання.
— Зустрінемось у вітальні, — сказала Герміона, підводячись, щоб іти з Роном. Обоє були дуже стривожені. — Набери книжок, скільки подужаєш принести, добре?
— Гаразд, — схвильовано промовив Гаррі.
О восьмій годині вечора мадам Пінс погасила всі лампи й свічки і вигнала Гаррі з бібліотеки. Хитаючись під вагою книжок, Гаррі повернувся у шкільну вітальню, відсунув стіл у куток і продовжив пошуки. Нічого не знайшлося у "Несамовитій магії для нестямних чарівників"... нічого в "Посібнику з середньовічного чаклунства"... жодним словом про подвиги під водою не згадувалося ні в "Антології чарів вісімнадцятого століття", ні в "Жахливих мешканцях глибин", ані у "Внутрішніх силах, про наявність яких ви не знали, і Що з ними робити тепер, як ви помудрішали".
Прибіг Криволапик, заскочив Гаррі на коліна, скрутився калачиком і замуркотів. Вітальня поступово порожніла. Усі весело бажали йому успіху на завтрашній ранок, цілком упевнені, як і Геґрід, що Гаррі влаштує повтор свого першого тріумфу. Гаррі нічого не міг їм відповісти, він просто кивав, почуваючись так, ніби в нього у горлі застряг м'ячик для гольфу. О десятій вечора він залишився у вітальні наодинці з Криволапиком. Уважно перегорнув усі принесені книги, а Рон з Герміоною все ще не повернулися.
Це кінець, сказав він сам собі. Нічого не вийде. Залишається вранці піти до озера й сказати суддям, що...
Він уявив, як пояснює, що не зможе виконати завдання. Ніби наяву побачив округлено здивований погляд Беґмена, задоволену жовтозубу посмішку Каркарофа. Майже чув, як Флер Делякур каже: "Я це пгекгасно знала... Він недозгілий, кгихітний хльопчик". Побачив на чолі натовпу Мелфоя, на грудях у якого виблискує значок "Поттер смердоттер". Побачив сумне, зневірене обличчя Геґріда...
Зненацька Гаррі підскочив, забувши, що на колінах у нього лежить Криволапик. Кіт сердито зашипів, звалившись на підлогу, зміряв Гаррі презирливим поглядом і гордо почимчикував, піднявши догори схожий на щітку для миття пляшок хвіст. Та Гаррі вже поспішав гвинтовими сходами до спальні... Він візьме плащ невидимку, повернеться до бібліотеки й сидітиме там цілу ніч, якщо доведеться...
— Лумос! — прошепотів Гаррі через п'ятнадцять хвилин, відімкнувши двері бібліотеки.
Кінчик чарівної палички засвітився. Скрадаючись, Гаррі пройшовся вздовж книжкових стелажів, вибираючи потрібні книжки — книги заклять та чарів, книжки про русалок, водяників та підводних чудовиськ, книжки про славетних відьом і чарівників, про магічні винаходи, про все, що може містити хоча б короткі згадки про тривале перебування під водою. Відніс книги до столу й узявся до роботи, присвічуючи собі вузьким струменем світла з чарівної палички, коли не коли поглядаючи на годинник...