ФРЕДЕРІК. Амплуа відсутності амплуа. (Пауза. Він намагається оговтатись). Що я казав?
БЕРЕНІКА. Щоб бути актрисою, перш за все, треба мати талант. Я гадаю, що ви надто категоричні, якщо не припускаєте в мені жодного. Звідки ви знаєте?
ФРЕДЕРІК (розглядає її). В кожному разі, у вас талант жіночності.
БЕРЕНІКА (розчулена). Дякую.
ФРЕДЕРІК. Я навіть не запитав, як вас звати.
БЕРЕНІКА. Уявляю, що ви знаєте і це. Маріон, Ірма, Марго? Так, Марго!
ФРЕДЕРІК. Так я сказав би за ширмою, до того, як вас побачив. Тепер я думаю, що потрібне більш рідкісне ім'я. Будь ласка, назвіть мені його.
БЕРЕНІКА. А якщо у свою чергу, я його вигадаю?
ФРЕДЕРІК. Тоді воно пасуватиме вам ще більше.
Вона опускає очі, зітхає, потім вимовляє з усмішкою.
БЕРЕНІКА. Береніка.
ФРЕДЕРІК. Чарівно. (Дивлячись на неї, бурмоче з Расіна).
Чи зможемо чекати тиждень, місяць, рік,
Коли між нами неозорість моря й рік.
І день народиться і знов у вічність кане
Та святом зустрічі ніколи він не стане.
БЕРЕНІКА (ніжно закінчує цитату).
І поєднати нас не зможе вже ніколи?
ФРЕДЕРІК (спокусливо). Я так шкодую, що звуся Фредеріком. (Оговтується). Ви знаєте трагедію Расіна?
БЕРЕНІКА. Щойно ви назвали мене бідною, але не уточнили, що я маю бути ще й неосвіченою.
ФРЕДЕРІК. Хто ви?
БЕРЕНІКА. Береніка.
ФРЕДЕРІК. Це зрозуміло: Расін мав надихатися вами, щоб написати свою п'єсу.
БЕРЕНІКА. Мама аплодувала йому в Комеді-Франсез; вона була така вражена, що вирішила дати мені це ім'я.
ФРЕДЕРІК. Я бачу цю сцену: мама, прачка, або кравчиха, яка підіймається нагору, на галерку Комеді-Франсез, на жорсткі дерев'яні лавки, яка ридає над олександринськими строфами Расіна і вирішує дати своїй бідній крихітці ім'я принцеси. Отже, ви — дитя раю?
БЕРЕНІКА (ніжно). Хіба бувають інші діти?
Він дуже схвильований. Вона також. Вони дивляться один на одного. Раптово хтось нервово стукає у двері, і, перш ніж Фредерік встигає відповісти, входить вкрай стривожений охоронець.
ПІПЛЕ. Пане Фредерік! Пане Фредерік, врятуйте, допоможіть мені!
Чути шум від падаючого тіла. Молодий чоловік, весь у крові, вислизає з рук Піпле і падає на порозі гримерки.
ФРЕДЕРІК. Що таке? Максиміліан?
ПІПЛЕ. Вони вб'ють його.
ФРЕДЕРІК. Про що ти кажеш?
Він зачиняє двері і за допомогою Береніки і Піпле втягує Максиміліана до кімнати і кладе на диван. Молодий чоловік розплющує очі.
ФРЕДЕРІК (обмиваючи його вологою ганчіркою). Нічого, він просто знепритомнів. (Оглядає плече). А це що таке?
ПІПЛЕ. Куля потрапила в плече.
ФРЕДЕРІК (Береніці). Будь ласка, пошукайте, чим промити рану.
ПІПЛЕ. Запитайте у моєї дружини, у ложі!
Береніка швидко виходить. Фредерік замикає за нею двері гримерки на ключ. Повертається до Піпле.
ФРЕДЕРІК. Тобі не здається, що ти маєш мені це пояснити?
ПІПЛЕ. Ви чудово знаєте, пане Фредерік, що в нашій сім'ї всі — республіканці.
ФРЕДЕРІК. Я це знаю.
ПІПЛЕ. Так от, Максиміліан із друзями готували замах на Луї-Філіпа. Але їх зрадили. Поліція спустилася в підвал, де вони збирались. Максиміліану вдалося втекти. Але, переслідуючи, поліцейські його поранили.
ФРЕДЕРІК. Він втратив багато крові.
У цю мить грубо постукали у двері.
ГОЛОСИ. Відчиніть! Поліція!
ПІПЛЕ. Чорт забирай, вони вже тут!
ФРЕДЕРІК. Тихо!
ГОЛОСИ. Відчиніть! Поліція! Відчиніть!
ФРЕДЕРІК. Одну хвилину, панове, я голий.
ГОЛОСИ. Нам на це начхати.
ФРЕДЕРІК. Але не мені.
ГОЛОСИ. Відчиніть! Поліція!
ФРЕДЕРІК (пошепки). Покладемо його до скрині.
Піпле і Фредерік кладуть Максиміліана у скриню.
ГОЛОСИ. Відчиніть!
ФРЕДЕРІК. Дайте мені бодай сорочку вдіти.
Швидко знімає штани і взуття. Потім іде відчиняти.
Двоє поліцейських і Начальник Служби безпеки грубо вриваються в убиральню. Бачать Фредеріка і Піпле.
ФРЕДЕРІК. Із ким маю честь?
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Начальник Служби безпеки.
ФРЕДЕРІК. Фредерік Леметр.
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ (вороже). Вас ми знаємо.
ФРЕДЕРІК. А це пан Піпле, охоронець у "Фолі-Драматік" (Помічає, що Піпле нервово тремтить). Не звертайте на нього уваги, він трохи пришелепуватий.
Під час цієї розмови поліцейські оглядають гримерку.
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. У театрі сховався вбивця.
ФРЕДЕРІК. Ах так! (Раптово замикає двері). Панове, я благаю вас: лишіться тут зі мною у гримерці. (Троє чоловіків припиняють обшук і здивовано дивляться на Фредеріка). Я потребую захисту. Минулого місяця сюди заявився якийсь кучер щоб учинити розправу на тій підставі, що його жінка нібито вимовляла моє ім'я уві сні! Погляньте, може, він сховався в єдиному місці, де тут можна сховатися — у скрині!
Театральним жестом вказує на скриню.
Троє поліцейських дивляться на скриню.
Піпле починає тремтіти ще більше.
ФРЕДЕРІК. Я гримувався, коли він вискочив зі скрині, з ножем у зубах. На щастя, я побачив його в дзеркалі, встиг обернутися, і ми з ним покотилися по землі. Потім підбігли товариші і допомогли його скрутити. Хворий! Справжній псих! Я ж не можу відповідати за сни його дружини!
Поліцейські знову з сумнівом дивляться на скриню. Фредерік падає на коліна.
ФРЕДЕРІК. Я вас благаю, врятуйте мене від чергового рогоносця.
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Йдеться не про рогоносця, а про злочинця, який вчинив замах на короля.
ФРЕДЕРІК (скептично). Не вірю в це ні хвилини.
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ (йому смішно). Ми стежимо за ним від того часу, як він утік з підвалу, де ми влаштували засідку.
ФРЕДЕРІК (скептично і з тремтінням). Але навіщо йому було ховатися саме тут? Ні, ні! Він прийшов заради мене, я в цьому певен! (Кидається до дверей, щоб дати піти поліцейським). Я боюся! Зостаньтесь!
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Послухайте, ми не можемо даремно втрачати час.
ФРЕДЕРІК. А я? Ви гадаєте, що я маю втратити життя, так?
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Думайте, що завгодно!
Грубо відштовхує Фредеріка, відкриває двері і висовує голову в коридор.
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ. Тут його теж немає. Заблокуйте всі виходи з театру. Оточіть зал!
Троє поліцейських виходять.
ФРЕДЕРІК (проводжає їх, боязко канючить). Панове, панове, а як же я? А я! Не залишайте мене самого, врешті-решт!
НАЧАЛЬНИК СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ (презирливо). Як подумаю, що і моя жінка вважає вас героєм… Ви ж просто можете замкнутися, трус!