КЮССОННЕ. Ну добре, ви кажете — переписати… Але ви, вочевидь, помітили, що моя п'єса передбачає, що головний герой присутній на сцені від початку.
Арель повертається у гніві до драматурга.
АРЕЛЬ. Як ви кажете, добродію, ваша п'єса передбачає. Вона передбачає, що викличе інтерес, передбачає, що я розорюся на її постановку, передбачає, що Фредерік Леметр у ній гратиме. Ви робите припущення. А я, я дію, я йду на ризик. Хто робить вам рибу?
КЮССОННЕ. Перепрошую?
АРЕЛЬ. З ким ви пишете свої п'єси?
КЮССОННЕ. Ні з ким, я сам, пане Арелю.
АРЕЛЬ (ангельським голосом). І він ще дивується… Милий мій Кюссонне, вам необхідно знайти лібреттиста.
КЮССОННЕ. Кого?
АРЕЛЬ. Лібреттиста, який би зміг виправити вам кістяк п'єси.
КЮССОННЕ (слабко обороняючись). Добродію, я письменник, я пишу те, що диктує натхнення…
АРЕЛЬ. На промокашках міністерства Зв'язку, я знаю.
КЮССОННЕ. І лише Пані Кюссонне, якій я щовечора читаю мою прозу, має право підказати мені, але не більше, ніж заміну артикля.
АРЕЛЬ (мимовільно). Бідолашна жінка… (Звертаючись до Фірмена, який щойно ввійшов). Ну, що?
У Фірмена нещасний вигляд.
ФІРМЕН. Фредерік доручив мені сказати вам, що він щойно програв тридцять ліврів у пікет.
АРЕЛЬ. Чудово. От скажіть, чому я не граю? Тому що маю театр, а цього досить, аби втрачати гроші. Хай підіймається! Час починати репетицію.
ФІРМЕН. Фредерік прагнув би цього всією душею, але…
АРЕЛЬ. Що?
ФІРМЕН. …партнери по грі не відпускають його, поки він не заплатить.
АРЕЛЬ (кричить). Сволота! Вбивця! Я не піддамся на цей шантаж. Піди скажи Леметру, що я плачу йому за те, що він грає в театрі, а не в пікет! Хай негайно підіймається, інакше я розірву з ним угоду. І він піде працювати мімом у "Фюнамбюлі"! Не забудь додати, що, поки він там розважається, тут один автор заливається потом і кров'ю, щоб задовольнити його капризи!
Фірмен іде.
Арель звертається до драматурга.
АРЕЛЬ. Про що ми говорили? (Бере себе в руки і продовжує механічно). Який талант, бігме, який талант! Де ви це відшукали! Ці слова! Ці ситуації! Цю правду! На чому ми зупинились?
Чути страшенний шум, стукіт у підлогу. Входить помреж, це він стукає палицею по підлозі. За ним слідує ПАННА ЖОРЖ, доволі зріла жінка, одягнена недбало, яка поводиться екстравагантно і химерно кокетує.
АНТУАН, ПОМРЕЖ (оголошує). Панна Жорж! Панна Жорж! Панна Жорж!
Вона велично входить на сцену, підходить до рампи, стає в позу, дивиться в глибину залу і декламує по-королевськи.
ПАННА ЖОРЖ. Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак. Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак. Пилип прилип, прилип Пилип. Хитру сороку піймати морока, а на сорок сорок — сорок морок. (Повертаючись до Ареля). Хитру сороку піймати морока, а на сорок сорок — сорок морок. (Повертаючись до Кюссонне). Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятками. (Дивлячись у простір). Бабрились в брудній баюрі два бобри брунатно-бурі. (Дивлячись прямо перед собою). На галерці хтось є. (Повторює). На галерці хтось є. (Повторює ще раз, уже в гніві). На галерці хтось є. (Волає). Арелю!
АРЕЛЬ. Так, прекрасна і велична артистко!
ПАННА ЖОРЖ. Бовдуре, я кажу вам уже втретє, що на галерці хтось є.
АРЕЛЬ. Звідки ви знаєте?
ПАННА ЖОРЖ. Чиясь присутність з'їдає мої "свистячі". Мої свистячі свистять довше, коли театр абсолютно порожній.
АРЕЛЬ. Це Піпле витирає крісла.
ПАННА ЖОРЖ. Але не тоді, коли я репетирую. Я ж не приходжу до вашого кабінету штопати мої корсети тоді, коли ви рахуєте своє золото?
АРЕЛЬ. Моє золото, моє золото, ви перебільшуєте.
ПАННА ЖОРЖ. Кому як не мені знати, що в питаннях грошей ви — ніколи не перебільшуєте.
АРЕЛЬ (побоюючись сцени у присутності Кюссонне). Про що ви хотіли зі мною говорити, прекрасна і велична артистко?
ПАННА ЖОРЖ. Про збільшення платні!
АРЕЛЬ. Але минулого місяця я вже збільшував.
ПАННА ЖОРЖ (гордовито). Уже й не пригадую.
АРЕЛЬ. Але врешті-решт…
ПАННА ЖОРЖ. Мій бідний Арелю, ви довели мене до такої убогості, що я вже не можу платити слугам. Я сама займаюся господарством, сама виношу сміття, чищу овочі, цілісінький день я човгаю з ганчіркою як остання нечепура, і потім увечері ви вимагаєте, щоб я грала Королев? Мій бідний Арелю, ви самі собі суперечите! Наскільки мені відомо, Клеопатра сама чищенням овочів не займалась?
АРЕЛЬ. О! Але і носик у Клеопатри був не таким, як у вас.
ПАННА ЖОРЖ. Перепрошую?
АРЕЛЬ. Кажуть, що ніс Клеопатри був дуже гарний.
ПАННА ЖОРЖ. Хіба відомо, на що він був схожий? Можна стверджувати лише те, що про нього говорили. Так от, як предмет для розмови, мій значно кращий за її. (Голосно). Надбавки! Збільшення платні!
АРЕЛЬ (медоточивим голосом). Залиште мене на хвильку, і я піднімуся, щоб приєднатися до вас у гримерці.
ПАННА ЖОРЖ. Гаразд.
Панна Жорж іде слідом за помрежем, який стукає в підлогу і кричить.
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Панна Жорж! Панна Жорж!
Вони виходять.
АРЕЛЬ. Про що ми говорили?
КЮССОННЕ. Ви казали про лібреттиста.
АРЕЛЬ. А, так, я відшукаю його для вас після обіду. Зрозуміла річ, що авторськими правами доведеться з ним поділитися, але я ж бачу, дорогий мій Кюссонне, що ви — митець, ви не така людина, яка хоче займатися театром, щоб заробляти гроші!
КЮССОННЕ. Тобто, це означає…
АРЕЛЬ. Ви займаєте важливий пост у міністерстві Зв'язку.
КЮССОННЕ. Звичайно…
АРЕЛЬ. О, цей лоб поета! Якби я ще раз повернувся на цю землю, я хотів би стати вами! Так! Бути вами! Берегти вірність ідеалам, творити прекрасне, спокушати жінок! Браво! Дозвольте я вас поцілую? (Стискає драматурга в обіймах). Гаразд, завтра я пришлю вам лібреттиста. А сам займуся розподілом ролей. На молоду героїню я пропоную, ясна річ, Панну Жорж.
КЮССОННЕ. Панну Жорж!
АРЕЛЬ. Погляньте, який він схвильований! Ну, так! Панна Жорж, велика панна Жорж!
КЮССОННЕ. Але моїй героїні двадцять років! А панна Жорж…
АРЕЛЬ. Не будьте таким брутальним із дамами. Панні Жорж стільки років, скільки вона захоче. Особливо здалеку. До того ж у мене з нею угода на два роки. (Кричить у кулісу). Ну, як там репетиція? Я чекаю! (Драматургу, віддаляючись). До скорої зустрічі, дорогий друже. Який талант, бігме, який талант!
Раптово, в пориві мужності Кюссонне вигукує.