єст вірш, котрого літери, і вспак читаючися, той же
текст виражають
Мене ради на радость богом міру данна
Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,
Анна дар і мні сін мира данна,
Анна пита мя я мати панна.
Знай всяк, аз в небі єсм чиста нива,
А відай там я мати а діва.
Знай о [нас в] небі, чистая ниво,
[О відай] тамо мати а діво.
Тебі силной все небо отверзеся само,
О мати великая аки лев і тамо.
Аки лев і тамо о мати велика
Аки Лот о мати і тамо толика
Лот — з святих чина, ти — з святійших лика.
Марія в небі і по смерті жива,
А відай тамо то мати а діва...
Аще би і під морем могл люд пребивати
І тамо відом Ісус ім, о діво мати.
Од гроба Климентія мощно то познати...
РАК СЛОВНИЙ
єст вірш, которого не літери, але слова вспак читаються
Високо діва єст вознесенна,
Глубоко яко бяше смиренна.
РАК ПРЕКОСЛОВНИЙ
єст вірш, которого слова, вспак читаючися, противний текст виражають
Бця Со мною жизнь не страх смерті,
Мною жити не умерти. Єва
Авель Богу пожру жертву тучну не худую,
Многу не малую, благую не злую. Каїн
Abel Sacrum pingue dabo non macrum sacrificabo Cain
ЧВОРОГРАНИСТИЙ
єст вірш, в котором так вздлуж, яко і вшир
єден же текст виражається
Маріє
Ти
Єдина
Мати
Богу
Сину Ти
паче
всіх
вишшему
возлюбленна
вину Єдина
всіх
надеждо
творцу
ти
предстани Мати
вишньому
творцю
стани
прісно
за ни Богу
возлюбленна
ти
прісно
діво
зіло Сину
вину
предстани
за ни
зіло
сміло
ЗГОЖАЮЧІЙСЯ
єст вірш, в котором обі строки средніх слов згодне заживають
Єст Марія
Арія без
полн гріха та
той душі
в рай
в ад водить
зводить
ПОРЯДНИЙ НЕПОРЯДОК
єст вірш складне помішаного порядку, которий як ся маєт винайдовати, нижей указано єст
Отець,
ізбра, син,
возлюби, утішитель,
сниска, дшер,
красну, матер,
благу, невісту,
чисту.
Тут такий порядок маєт бути :
Отець дщер ізбра красну,
Сын матер возлюби благу,
Утішитель невісту сниска чисту.
ЄДИНОГЛАСНИЙ
єст вірш, в котором каждая силяба єдиною гласною
літерою замикається, іменна сею: О
СлОвО плОтОнОснО
МнОгО плОдОнОснО
Много плода бог слово в рай приносить,
Вся тім биша, вся даєт, чесомо кто просить.
ЄДИНОПАДЕЖНИЙ
єст вірш, на єдину каденцію кончаючийся,
в котором всі стишки в єдно сеє ім’я АННА впадають
Роди, ізбранна
Пречистую, Анна.
В цнотах пространна,
Порока странна,
Сладкая манна,
Чистая панна,
Яко нам данна,
Богу осанна.
За корень сей купині предложенно Анну,
Яко сія ізрасти пречистую панну.
АЗБУЧНИЙ
єст вірш, которий кождое слово од азбучних літер порядком
азбучним зачинает. Не положені теж в нем ъ, ы, ь, Ђ, бо то
літери конечнії, а не початковії. Над то не положені суть і тії:
ζ, ψ, Θ, бо то літери грецькії, а не руськії
Тут мова пресвятої богородиці:
А з Благ Всіх Глубина
Дівая Єдина
Живот Зачах Званним
Ісуса Избранним,
Которий Людей Мною
На Обід Покою
Райська Собираєт,
Тунє ОУщедряєт.
А тут мова наша ко Христу:
Умне Фенікс Христе,
Отче Царю Чисте,
Шествуй Щедротами,
Матерє Мольбами.
АКРОСТИХІС
єст вірш, котрий краєгранесієм, то єст початковими літерами,
ім’я сіє МАРІЯ ізображает, а до того і літери, яко то М, А, Р
і прочії, що значать, прозвиськом виражаєт
Мисліте, мисль імійте, но не мощно знати,
Аз, діва, како могох господа зачати.
Рци токмо со вірою, всяк христіянине,
Іже вся свідий, боже, ти віси єдине,
Аз, чиста єдина, діва ношу сина.
Таковий вірш не может зложитися римським язиком, бо у них літери не виражають слов.
АКРОСТИХІС ВТОРИЙ
так же краєгранесієм тоє ж пречесное ім’я МАРІЯ виражаючий,
тілько першії мови в літерах числом замикаючий, яко то: М
значить "четиридесять", А — "єден", Р — "сто", і проч.
М. деньми землю одождивий
А. тойжде, Маріє, бог син твой правдивий.
Р. імат овець, причти к ним і мя, єдину,
І. дів со мудрими представ ‘свому сину.
Я. любо і не в числі, бо без числа грішний,
Обаче числа святих да не буду внішний.
АКРОСТИХІС ТРЕТІЙ
в котором не предніми літерами виражається тоє ім’я МАРІЯ,
як у вищих, але встяж в обох строках. Розділяється те ж ім’я
на силяби, а по кождой силябі починається мова подобною
силябою прешедшей силябі, якоби кождая силяба, що значить,
толкується
МА — мати блага, РІ — риза драга, Я — яже нас криєт,
МА — малодушних, РІ — ризонужних, Я — як руно, грієт.
МНОГОПРЕМІНИТЕЛЬНИЙ
єст вірш, которий кілька десять разій перемінятися может,
яко нижей обачиш. У римлян називається тот вірш протеус
Яко ниву рясно плоди украшають,
Тако діву красно роди ублажають.
Ниву рясно плоди украшають яко,
Діву красно роди ублажають тако.
Рясно плоди украшають яко ниву,
Красно роди ублажають тако діву.
Плоди украшають яко ниву рясно,
Роди ублажають тако діву красно.
Украшають яко ниву рясно плоди,
Ублажають тако діву красно роди.
Яко плоди рясно ниву украшають,
Тако роди красно діву ублажають.
Ниву украшають рясно плоди яко,
Діву ублажають красно роди тако.
Рясно яко плоди украшають ниву,
Красно тако роди ублажають діву.
Плоди яко ниву украшають рясно,
Роди тако діву ублажають красно.
СТОВП
В сем стовпі виражаються вірші од двох силяб
аж до тринадцяти
2. Діво, диво
3. всей землі! Приємлі
4. сію хвалу, любо малу,
5. праці моєя во честь твоєя
6. слави составленну, тебі освященну,
7. юже раб твой принесе не од мудра словесе,
8. но од серця чиста, права, занє твоя права слава.
9. Достойно тя ніктоже может восхвалити, всяк не возможет.
10. Твоя бо слава вишше всіх земних і наднебесних благоприємних
11. жителей уми, первая по бозі прісно блажима в роді вірних мнозі.
12. Ти єси стовп слави, пречистая діво, дивнійшеє миру над седьм дивов диво!
13. Седьм дивов погибоша — твоєя, о мати, стовп кріпості вовіки будет пребувати
ПРЕСІКАЄМИЙ