Фабрика Абсолюту

Сторінка 23 з 40

Карел Чапек

— Я одержую газети. Певною мірою... навіть з газет можна скласти уявлення, що робиться в світі. Там, звичайно, все переплутане, але... хто вміє читати... Слухай, Бонді, там справді таке страхіття?

Г. X. Бонді похитав головою.

— Гірше, ніж ти уявляєш. Просто відчайдушне становище. Слухай, — прошепотів він пригнічено. — Він уже всюди. Я гадаю, що в нього є певний план.

— План? — скрикнув Марек і схопився.

— Не кричи так. Справді, він має якийсь план. Бо з біса спритно береться до діла. Скажи, Рудо, хто в світі наймогутніший?

— Англія, — не вагаючись відповів Марек.

— Де там. Наймогутніша в світі промисловість. І так звані "народні маси" теж наймогутніші в світі. Ти вже зрозумів його план?

— Ні, не зрозумів.

— Він заволодів і тим, і тим. І промисловістю, і масами; і тепер тримає в своїх руках усе. Цілком очевидно, що він збирається стати володарем свіхуь Ось воно як, Рудо.

Марек сів.

— Стривай, Бонді. Я тут у горах багато думав про ці речі. Я стежив за всім і зіставляв факти. Я, Бонді, тільки про це й думав. Я не знаю, куди воно все прямує, але одне знаю твердо: ніякого плану в нього нема. Я сам ще не добрав до пуття, що і як. Може, він прагне до чогось великого, але не знає, як за це взятись. Я тобі щось скажу, Бонді: він і досі є ще тільки природною силою. Він дивовижно необізнаний з політикою. Це якийсь варвар у національній економіці. .Все. ж таки йому слід було підпорядкуватися церкві: адже вона має неабиякий досвід:.. Ти знаєш, інколи він здається мені таким дитинним...

— Не вір, Рудо, — сумно промовив. Г. X. Бонді. — Він знає, чого хоче. Того й накинувся на велику промисловість. Він сучасніший, ніж ми гадали зразу.

— То тільки іграшки, — заперечив Марек. — Він просто хоче зайняти себе чимось. Розумієш, це щось ніби дитинство бога. Зажди, я знаю, що ти хочеш сказати. В роботі він велетень. Це справді імпонує, що він так багато може. Але все воно, Бонді, таке безглузде, що тут не може бути ніякого плану.

— Найбезглуздіші події в історії були якраз — послідовно проведеними в життя планами! — заперечив Г. X. Бонді.

— Слухай, Бонді, — швидко говорив Марек. — Диви, скільки в мене тут газет. Я стежу за кожним, його кроком. Я тобі кажу, що в усьому цьому нема ні крихти якогось зв'язку. Все це тільки імпровізація всемогутності. Він робить справжні дива, але якось наосліп, незв'язно, без пуття. Розумієш? У його діяльності ні крихти організованості. Він прийшов у світ, занадто непідготованим. І в цьому його слабина. Взагалі мені імпонує, але я бачу його вразливі місця. Його не назвеш добрим організатором, і, мабуть, він ніколи й не був таким. У нього виникають геніальні ідеї, але йому бракує систематичності. Я тобі дивуюся, Бонді, що ти й досі його не розкусив. Ти, така хитра людина!

— З ним нічого не можна вдіяти, — відказав Бонді. — Він нападає на тебе в твоїй власній душі, і тобі кінець. Коли не переконає тебе шляхами розуму, то нашле на тебе чудесне осяяння. Ти ж знаєш, що він устругнув Савлові.

— Ти від нього втікаєш, — сказав Марек, — а я його переслідую і вже наступаю йому на п'яти. Я вже трохи знаю його і міг би виписати ордер на його арешт. Прикмети — нескінченний, невидимий, безформний. Місце перебування — всюди поблизу атомних двигунів. Професія — містичний комунізм. Злочини, за які його розшукують, — відчуження приватної власності, незаконна лікарська практика, порушення закону про збори, втручання в діяльність органів влади і так далі. Особлива прикмета — всемогутність. Одне слово — негайно заарештувати його!

— Ти смієшся, — зітхнув Г. X. Бонді. — Не смійся. Він подужав нас.

— Ще ні! — вигукнув Марек. — Поміркуй сам, Бонді. Він досі не вміє владарювати. Наробив такого розруху своїми новаціями. Наприклад, замість насамперед створити чудесний залізничний транспорт, ударився в надвиробництво. А тепер уліз сам у халепу, бо те, що він навиробляв, ні до чого. З тим своїм чудесним достатком він пошився в дурні. По-друге, він збив з плигу органи влади своєю містикою і розладнав увесь адміністративний апарат, який саме тепер міг би йому придатися, щоб утримати лад. Революцію можна робити де завгодно, тільки не в державних установах; хоч би й кінець світу настав, то треба спочатку знищити весь світ, а лиш наостанці — державні установи. Отак-то, Бонді. А по-третє, як найнаївніший теоретик-комуніст, він скасував грошовий обмін і цим зразу паралізував обіг продукції. Він не знав, що закони ринку могутніші від божественних законів. Не знав, що виробництво без збуту не має ніякого сенсу. Він не знав нічого. Поводився, як... як... Одне слово, він немовби однією рукою ламав те, що робив другою. Тепер у нас чудесний достаток і просто-таки катастрофічні злидні. Він всемогутній, а створив тільки хаос. Ти знаєш, я вірю, що він колись створив закони природи, і динозаврів, і гори, і все що завгодно. Але торгівлі, Бонді, нашої сучасної торгівлі й промисловості він не створив. За це можна поручитись, бо він нічогісінько в них не тямить. Ні, Бонді, торгівля й промисловість — не від бога.

— Стривай, — озвався Бонді. — Я знаю, що його на? слідки катастрофічні, неосяжні... Але що ми можемо зробити з ним?

— Поки що нічого. Я, любий мій Бонді, тільки дивлюсь і зіставляю. Це новий Вавілон. Ось, як бачиш, клерикальні газети висловлюють підозру, що непорядки в наш релігійно неврівноважений час із диявольською хитрістю підготований франкмасонами. Націоналістичні газети обвинувачують євреїв, праві соціалісти — лівих, аграрники нападаються на лібералів... здуріти можна. А щоб ти знав, це ще тільки квіточки, справжня буча ще тільки, гадаю, починає заварюватись. Підійди-но ближче, Бонді, я тобі щось скажу.

— Ну?

— Ти гадаєш, що він... розумієш, він... тільки один?

— Не знаю, — відповів Бонді. — А від цього щось залежить?

— Усе, — відказав Марек. — Присунься ближче, Бонді, і слухай добре.

РОЗДІЛ XVII

"Молоток і зірка"

— Брате Перший стражу, що ти бачиш на заході? — спитав Достойний, вбраний у чорне, в білому шкіряному фартусі й зі срібним молоточком у руці.

— Бачу Майстрів, що зібрались у Майстерні, готові до Праці, — відповів Перший страж.