Електра

ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
На сцену в'їжджає Клітемнестра в колісниці.
ХОР
Тіндареєва доню, владарко ясна
На аргоській землі,
990] Сестро Зевсових славних двох синів,
Що в ефірі вогнистім живуть, між зірок,
І людей, що довірились морю, з біди,
Коли хвиля їх криє, рятують! —
Мій уклін тобі й шана, рівна богам,
Бо незмірні багатства й щастя твоє!
Дивуватися долі твоїй саме час
І найвища пора, о владарко!
КЛІТЕМНЕСТРА
Зійти, троянки, поможіть із повоза,
Подайте руку, хай і я землі торкнусь.
1000] Мій дім, хвала безсмертним, — весь у здобичі
Фрігійській. А жінки ці, славна Трої знать, —
За доню плата, хай і незначна вона,
Та все ж і ними рада похвалитися.
ЕЛЕКТРА
Й мені дозволь, рабині, з дому вигнаній [273]
Під ту жебрацьку крівлю, моя матінко,
Тебе за руку взяти благодійницьку.
КЛІТЕМНЕСТРА
Це не твоя турбота: он же слуги є.
ЕЛЕКТРА
А я — не полонянка? Не позбавлена
Захопленого збройно дому рідного,
1010] Як і вони? Чи батька я не втратила?..
КЛІТЕМНЕСТРА
От він і винен, доню: на близьких своїх
Лихі сплітав — хіба це чесно? — задуми.
Про все скажу, хоч жінці, про яку пішла
Недобра слава, всяк готов дошкулити,
А це вже кривда. Вислухай і зваж на все,
Тоді й гнівись, як буде за що гніватись,
А як не буде, то хіба то слушний гнів?
Не з тим, щоб я чи діти мої гинули,
Мене за твого батька Тіндарей оддав.
1020] Так от твій батько з дому взяв дитя моє,
Немов на шлюб з Ахіллом, і куди одвіз? —
В Авліду, й доню над жертовним вогнищем
Немилосердним лезом, наче цвіт, скосив.
Якби ж то в обороні міста рідного,
Чи дому, чи щоб інших рятувать дітей,
Одну — заради багатьох пожертвував!..
Так ні ж! — Задля Єлени похітливої,
Бо муж не вмів, бач, покарати зрадницю!
Кохану доню — ради тих нікчем убив!..
1030] Хоч як мене цим вразив, загнуздала я
Свій гнів — не покінчила із убивцею.
І що? Вернувшись, божевільну дівчину —
Наложницю привіз він, і утримував
В одному й тому ж домі двох жінок нараз.
Таке вже те жіноцтво, що порадиш тут? —
Хай муж на іншу гляне, вже й собі жона
Йде вслід за мужем — на чужого зиркає.
Чомусь в усьому жінку звинувачують,
А чоловік, призвідник, — завжди осторонь.
1040] От Менелая б викрав хтось. Чи мала б я
Вбивать Ореста, аби знов сестра могла
Втішатись Менелаєм? Як це батько твій
Сприйняв би? Він безкарно міг дочку убить,
А я — за сина постраждати б мусила?
Отож я вбила: шлях мені один лишавсь —
Із ворогами мужа, бо між друзями
Помічника в убивстві чи могла б найти? [274]
А зараз вільно й сміло ти переч мені —
Доводь, що батько згинув незаслужено.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1050] Ти права, та водночас — гідна осуду.
Бо кожна жінка, як лише розсудлива
(Про інших тут помовчу), мужа слухатись
Без перекорів мусить, — ясно всякому.
Клітемнестра хоче від'їхати.
ЕЛЕКТРА
Стривай! Хіба забула щойно сказане —
Що все сказати можу, не ховаючись?
КЛІТЕМНЕСТРА
Казала й кажу ще раз: будь одвертою.
ЕЛЕКТРА
А за одвертість тут же буду скарана?
КЛІТЕМНЕСТРА
О ні! Приглянусь радо й до твоїх думок.
ЕЛЕКТРА
Хай так. А перше слово буде ось яке:
1060] Якби ти, ненько, ще була й розумною!
Бо щодо вроди — важко щось закинути
Тобі й Єлені, — гідні одна одної
Ви сестри, та не гідні брата, Кастора.
Ця — в Трою подалася, не впираючись,
За звабником, ти — вбила найславнішого
3-між еллінів: за доню мстила начебто —
На інших, не на мене, туману пускай!
Ще ж і дочку для жертви не призначили,
Ще й чоловік не встиг був за поріг ступить,
1070] А ти вже чепурилась перед дзеркалом.
Чи ж то годиться жінці хорошитися
Для інших у відсутності господаря?
Для чого виставляти напоказ усім
Свої принади? Таж не для добра, мабуть.
Серед жінок Еллади ти одна лишень
Троянцям співчувала: пощастило їм —
Раділа; не щастило — зір твій хмарився:
Боялась, що з походу муж повернеться.
Цнотливість же ти легко вберегти могла:
1080] Був муж у тебе, вождь загонів еллінських
(Егіст йому не рівня!) — гідний вірності.
Сестри ж, Єлени, вчинок міг служить тобі
Для слави чималої, бо й лихі діла —
Наука добра: як не слід поводитись. [275]
Ну от ти кажеш: твою доню батько вбив.
А я і брат мій — чим тебе покривдили?
Чому ж, убивши мужа, дому отчого
Не віддала нам?.. Чужака взяла собі
На ложе — нашим коштом одружилася.
1090] Чому замість Ореста геть не вигнаний
Егіст? Чому не вбитий? Вдвічі тяжче він
Мене скарав, ніж батько — Іфігенію.
Якщо убивці кров'ю кров змивається, —
Тоді вб'ємо й тебе ми, діти-месники;
Вчинила ти по праву — й ми те вчинимо.
Хто, на багатство чи на рід поквапившись,
Жону взяв підлу, — дурень той: з незнатною,
Аби лиш скромна, співжиття спокійніше.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Одруження — це жереб: тому трапиться
1100] Дружина добра, іншому — напасть одна.
КЛІТЕМНЕСТРА
До батька, доню, змалку ти горнулася.
Так є вже від природи: з діточок одні
Душею тільки з батьком, інші — з матір'ю.
Не маю зла до тебе. Бо ж і я тепер
Із свого вчинку, доню, не вдоволена.
Собі ж на горе я сплела ті задуми!..
Не треба було гніву так роздмухувать!
ЕЛЕКТРА
Дарма стогнати: сталось — не поправити.
Нема вже батька. А чому ж і досі ще
1110] Ти сина не вернула із країв чужих?
КЛІТЕМНЕСТРА
Боюсь. Про себе, не про нього, думаю:
За вбивство батька, чула я, гнівиться він.
ЕЛЕКТРА
Чому ж твій муж на мене так розлючений?
КЛІТЕМНЕСТРА
Така вже вдача. Але й ти — не з лагідних.
ЕЛЕКТРА
Душа болить… Та скоро втихомирю гнів.
КЛІТЕМНЕСТРА
Тоді до тебе стане й він прихильнішим.
ЕЛЕКТРА
Зухвалий надто… Під моєю крівлею… [276]
КЛІТЕМНЕСТРА
От бачиш? Ти вже знову за своє взялась.
ЕЛЕКТРА
Мовчу. Бо все ж боюся, все ж боюсь його.
КЛІТЕМНЕСТРА
1120] Облишмо це. За мною посилала ти?
ЕЛЕКТРА
Авжеж. Напевне, чула: в мене син родивсь.
Порадь щодо обряду: вже ж десятий раз
Із неба гляне місяць на дитя моє…
Як бути тут, не знаю — недосвідчена.
КЛІТЕМНЕСТРА
Про це вже хай подбає повивальниця.
ЕЛЕКТРА
Сама, без допомоги, народила я.
КЛІТЕМНЕСТРА
Невже таке безлюддя?.. Ні душі довкіл?..
ЕЛЕКТРА
А хто спішить з убогим родичатися?
КЛІТЕМНЕСТРА
І справді: неомита, наготу свою
1130] Ти ледь прикрила… Породілля все-таки.
Піду, щоб жертву скласти за десятий день
Твого дитяти. А зробивши ласку цю,
Майну на поле: німф там ушановує
Мій муж. А рисаків цих поприв'язуйте
До ясел, слуги. Тільки діло впораю, —
Безсмертних уласкавлю — будьте знову тут:
Ще й мужеві потрібно прислужитися.
ЕЛЕКТРА
Ввійди ж в убогу хату. Та гляди лишень,
Скрізь кіптява тут — одяг можеш вимазать.
1140] А щодо жертви — гідно ти складеш її.
(Клітемнестра входить у дім).
Корзина он готова, ніж — нагострений,
Що вклав бика. Там місце і для тебе є.
Ти й в підземеллі ложе з тим ділитимеш,
З ким тут кохалась. І, нарешті, борг мені
Сповна заплатиш — за пролиту батька кров.
Відходить. [277]