Брожу по парку, Дивлюся на красу, Залиту золотом і сумом, І сам себе на вогнище несу, Бо чую серцем осінь хмуру… Я сам у собі сиву волосину вирвав. Згадай давно – минулий гул… Неначе я й не жив… Чому ж я оцвітаю? Сивіє голова од дум…