Що ж до самої пригоди, то дві розумні врівноважені жінки, спираючись лише на незаперечні факти, вирішили, що вона була наслідком надмірної необережності й легковажності; що Луїза наражалася на жахливу небезпеку, й навіть подумати страшно, як довго ще доведеться боятися за її здоров'я та як довго ще вона, мабуть, буде потім страждати від наслідків струсу! Адмірал підбив загальний підсумок, вигукнувши:
— Та й справді, дуже кепсько! Яка дивна в нинішніх молодих хлопців манера висловлювати свої почуття — розбивати своїй обраниці голову! Чи не так, міс Елліот? Розбивати голову й накладати пластир!
Дотепність адмірала Крофта була не такого штибу, щоб сподобатися леді Рассел, але Енн її дуже цінувала. Його доброта й відвертість були чарівними.
— Але ж вам, певно, не до вподоби, — сказав він, раптом схаменувшись, — сюди приходити й на нас натрапляти. Раніше це мені якось не спадало на думку, але ж вам це зовсім не до вподоби. Проте не треба церемоній. Обійдіть весь дім, якщо вам завгодно.
— Іншим разом, дякую, сер. Не зараз.
— Добре, ви можете це зробити при добрій нагоді. Коли вам буде зручно, можете увійти з боку чагарників; до речі, подивитесь, як ми за тими дверима влаштували парасольки. Вигідне місце, чи не так? Але (він осікся) вам воно, мабуть, не здасться вигідним, ви ж їх завжди в челядницькій тримали. Завжди так буває. У всіх різні звичаї, і кожному свої більше подобаються; так що судіть самі, чи вам буде приємно обходити дім, чи ні.
Енн, подумавши, що його запрошення краще відхилити, зробила це з усією ввічливістю.
— Ми мало що змінили, — трохи подумавши, продовжував адмірал. — Дуже мало. Ми вже вам розповідали в Апперкроссі про двері в пральні. Це велике поліпшення. Просто дивовижно, як це можна було так довго терпіти незручність! Обов'язково розкажіть серові Волтеру, що ми зробили з цими дверима, а також про те, що містер Шеперд вважає це найкращим перетворенням з усіх, які коли-небудь робили в цьому домі. Я цілком упевнений, що буде справедливим сказати, що ті деякі зміни, які ми зробили, — усі на краще. А все — моя дружина. Я сам майже нічого тут не робив, хіба що звелів винести з гардеробної деякі з величезних дзеркал вашого батька. Ваш батько — чудова людина і, понад усякий сумнів, справжній джентльмен, але, наважуся сказати, міс Елліот (тут він замислено подивився на неї), на мою думку, він рідкісний для своїх літ чепурун. Яка сила дзеркал! Господи! Я просто не знав, куди втекти від власної персони! Так що я попросив Софі допомогти, і ми їх швидко переселили; тепер мені дуже зручно з моїм дзеркальцем для гоління та ще однією величезною штуковиною, до якої я ніколи не підходжу близько.
Енн, яка зраділа сама не знаючи чому, не знала, що відповісти, і адмірал, злякавшись, що сказав зайве, поспішив додати:
— Коли ви будете наступного разу писати батькові, міс Елліот, вклоніться йому, будь ласка, від нас із місіс Крофт і передайте, що нам тут дуже добре, краще й уявити не можна. В їдальні, мушу вам сказати, комин трохи чадить, а втім, лише при сильному норд-ості, а таке протягом зими від сили тричі трапляється. Загалом кажучи, перебувши майже в усіх будинках по сусідству, ми можемо судити — кращого нема. Будьте ласкаві, передайте це вашому батькові. Йому це буде приємно.
Леді Рассел і місіс Крофт залишилися дуже задоволеними одна одною, але знайомству, яке розпочалося цим візитом, не судилося продовжуватись, тому що, коли надійшла пора його повертати, Крофти заявили, що на декілька тижнів вирушають до своїх родичів на північ графства і, мабуть, не повернуться, доки леді Рассел знову поїде до Бата.
Таким чином Енн уникнула небезпеки натрапити на капітана Вентворта в Келлінч-холлі чи побачити його в товаристві своєї подруги леді Рассел. Усе закінчилося добре, і вона з усмішкою згадувала про свої даремні побоювання.
Розділ XIV
Хоча Мері та Чарлз після приїзду містера й місіс Мазгроув до Лайма залишалися там, на погляд Енн, надто довго, вони все ж таки першими з усього сімейства повернулися додому; і, ледве приїхавши до Апперкросса, зараз же завітали до Лоджа. Луїза, коли вони її залишили, уже могла сидіти, проте голова в неї, щоправда ясна, дуже боліла, а нерви були в надзвичайно поганому стані. Вже можна було з упевненістю сказати, що їй краще, але коли її можна буде перевезти додому, було ще невідомо; і батьки, які мусили повернутися вчасно, щоб побачитися з молодшими дітьми на різдвяних канікулах, не могли й сподіватись, що їм дозволять забрати її з собою.
У Лаймі вони всі жили під одним дахом. Місіс Мазгроув, тільки-но траплялася нагода, забирала до себе дітей місіс Гарвіл, з Апперкросса надходили всілякі припаси, щоб полегшити Гарвілам турботи, а ті, своєю чергою, щодня кликали їх до себе обідати; словом, обидві сторони нібито змагалися в безкорисливості та гостинності.
Мері мала свої засмучення, але, судячи з того, що вона так довго залишалася в Лаймі, радощів було більше. Чарлз Гейтер бував у Лаймі частіше, ніж їй би хотілося; і коли вони обідали в Гарвілів, їм подавала тільки одна служниця. Місіс Гарвіл спершу завжди саджала на почесне місце місіс Мазгроув, але потім так зворушливо вибачалася перед Мері, коли дізналася, чия вона дочка. Вони щодня часто гуляли разом, і в їхній бібліотеці для неї знайшлося стільки книжок, і вона так часто їх міняла, що врешті-решт вважала своє перебування в Лаймі дуже приємним. До того ж її возили до Чармута, і вона купалась, а також ходила до церкви, а в лаймській церкві було на кого подивитися, не те що в апперкроській; і через усі ці обставини, до яких додалось усвідомлення власної корисності, Мері дуже мило провела два тижні.
Енн спитала про капітана Бенвіка. Обличчя Мері нараз затьмарилось. Чарлз розсміявся.
— О, у капітана Бенвіка, гадаю, усе гаразд, але він такий дивний чоловік. Ніяк його не зрозумію. Ми запрошували його до нас на день чи два: Чарлз збирався разом із ним піти на полювання, він, здавалося, був дуже радий; я думала, що це вже вирішено, як раптом! У вівторок увечері вибачається вкрай недоладно: він "ніколи не брав до рук рушниці", і "його не так зрозуміли", і він обіцяв це, він обіцяв те, і врешті-решт, як я зрозуміла, взагалі не збирався їхати. Напевно, боявся, що йому тут з нами буде нудно, але, я впевнена, з нами на Віллі звеселився б навіть такий страдник, як капітан Бенвік.