83. Полігімнія — одна з дев'яти муз у грецькій міфології, покровителька музики.
84. "Лоенгрін" — опера Вагнера.
85. Святий Августин (354–430) — християнський теолог і церковний діяч, один із засновників християнської церкви. В трактаті "Про місто Боже" заклав основи християнської філософії історії, розвинув ідеї провіденціалізму, за яким усе у світі відбувається з волі провидіння.
86. Зороастр — засновник давньоіранської релігії маздаїзму (VII ст. до н. е.). В біблійній розповіді про Ноя та його синів ім'я Зороастра не згадується. Воно з'явилося в пізнішій легенді.
87. Франке Август Герман (1663–1707) — німецький вчений і проповідник, один з провідних діячів пієтизму — течії в протестантській церкві, що виступала за моральне вдосконалення особистості й чистоту релігійного почуття. Відіграв важливу роль у розвитку німецько-східнослов'янських культурних зв'язків
88. Канштайнівське біблійне товариство — товариство, засноване в Галле 1710 року бароном Карлом Гільдебрандом фон Канштайном для вивчення Біблії і поширення пієтистської літератури.
89. …ще й ту перевагу, що був тотожний з університетом у Віттенберзі.— Віттенберзький університет, де викладав у першій третині XVI ст. Лютер, став першим вогнищем реформаційного руху в Німеччині. "Дух Лютера", наголошується в романі, присутній і в сусідньому з Віттенбергом університеті Галле.
90. Причастя в двох відмінах — причастя вином і хлібом у протестантів на відміну від причастя лише хлібом у католиків. Цим оповідач наголошує широту своїх релігійних поглядів.
91. Альбрехт — архієпископ Магдебурзький і курфюрст Майнцський (1490–1545), церковний ієрарх, який підтримував зв'язки з гуманістами, але ухильно ставився до їхньої боротьби з церковним обскурантизмом. Згодом став ортодоксальним католиком.
92. Йонас Юстус (1443–1505) — соратник Лютера, брав участь в його перекладі Біблії
93. Еразм Роттердамський (1467–1536) — виступав проти католицької реакції, але водночас стримано ставився й до реформаційного руху в якому все виразніше проявлялася віросповідальна нетерпимість, чим накликав на себе гнів Лютера.
94. Меланхтон (грецький переклад німецького прізвища Шварцерд) Філіпп (1497–1560) — німецький теолог і письменник, один з визначних діячів Реформації, соратник Лютера.
95. Шлаєрмахер Фрідріх Даніель (1768–1834) — німецький філософ і теолог, виступав проти релігійного фанатизму. Член Ієнського гуртка німецьких романтиків.
96. Онтологічний доказ існування Бога. — Суть цього доказу, висунутого англійським середньовічним теологом Ансельмом Кентерберійським, зводиться до того, що мислимість Бога є достатнім логічним обгрунтуванням його існування.
97. Вольф Йоганн Христіан (1679–1759) — німецький філософ, учень Лейбніца й професор університету в Галле. Представник раннього німецького Просвітництва.
98. Неотомізм — поширена філософська течія в католицизмі XX ст., виходить із вчення середньовічного філософа й теолога Фоми Аквінського (1225 чи 1226–1274), який систематизував схоластику на базі християнського аристотелізму.
99. Неосхоластика — збірне поняття, що об'єднує різні течії католицької філософії, яка прагне до відродження середньовічної схоластики.
100. Філософія життя — ірраціональні філософські течії кінця XIX й початку XX ст., що засновуються на понятті-образі "життя" як органічної цілісності й творчої динаміки буття, яке осягається інтуїтивно (Ф. Ніцше, Л. Клагес, А. Бергсон та ін.).
101. Міст зітхань — горбатий міст у Венеції, по якому вели на страту злочинців.
102. Роланд — герой "Пісні про Роланда", перлини старофранцузького героїчного епосу. Статуї Роланда, який вважався взірцевим лицарем, споруджувалися в середньовічних західноєвропейських містах.
103. "Меланхолія" — гравюра на міді Альбрехта Дюрера (1471–1528), великого німецького художника доби Відродження. На ній зображена крилата жінка серед астрологічних атрибутів (досі повністю не розшифрованих). Тема "Меланхолії" далі стає одним з леймотивів роману.
104. Досократики — давньогрецькі натурфілософи, які жили до Сократа.
105. Іонійські натурфілософи — філософи з Іонії, як називали в Давній Греції егейське узбережжя Малої Азії та прилеглі до нього острови. Ці філософи (Фалес, Анаксагор, Анаксімен, Ксенофан і Анаксимандр) жили в VI–V ст. до н. е.
106. Стагіріт — прізвисько Арістотеля, який походив із міста Стагіри в Македонії.
107. Апологетика — наука захисту християнської релігії від поганства та єресей.
108. Паріпатетичні відступи — буквально: зроблені під час прогулянок. За легендою, Арістотель проводив навчання, прогулюючись з учнями.
109. …випробування на шляху в Дамаск. — На шляху в Дамаск Савлові, майбутньому апостолові Павлу, який жорстоко переслідував послідовників Христа, з'явився Христос і запитав його: "Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?"
110. …протилежним шляхом, ніж Декарт. — Мається на увазі відомий вислів видатного французького вченого й філософа Рене Декарта (1596–1650): "Cogito, ergo sum" ("Мислю, отже, існую").
111. "Лютцов мчить, не жаліє коня" — пісня на слова німецького поета Теодора Кернера (1791–1813) про полковника Лютцова, командира "чорних стрільців", які уславилися у визвольній війні 1810–1813 рр. проти наполеонівської Франції.
112. "Лорелей" — балада Генріха Гейне, яка стала популярною піснею.
113. "Gaudeamus igitur" (будемо радіти — латин.) — старовинна студентська пісня.
114. …схопив булку й пошпурив нею в темний куток. — Пародія на легенду про Лютера, який пошпурив у чорта чорнильницею.
115. Інкуб — демон чоловічої статі.
116. Томісти — послідовники Фоми Аквінського.
117. "Послання до корінфян" — апостола Павла, перше й друге, входять до Нового заповіту.
118. Суккуб — демон жіночої статі.
119. Василіск — міфічна істота, наділена здатністю вбивати поглядом.
120. К'єркегор Серен (1813–1855) — датський філософ і теолог. На противагу "об'єктивній" діалектиці Гегеля розвивав "суб'єктивну" (екзистенціальну) діалектику особистості в її ставленні до Бога. Небезпідставно вважається попередником або й зачинателем екзистенціалізму.
121. …Дюрерового вершника поряд зі смертю й дияволом… — Мається на увазі гравюра Дюрера, на якій зображений лицар на коні, якого супроводжують смерть і диявол.