Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки

Сторінка 2 з 2

Калинець Ігор

піє півень
дуже осінню пісню

і гребінець у нього
палахкотить червоно

і руде пір’я летить
за вітром стелиться

гарний в тебе голос
півнику
а яким іще буде

приїде коваль
зі срібла викує

бо той коваль
Морозенко
в нього коники
в колокільцях

він і річку скує
і на кожну гілочку
по сто дзвоників
навішає
17. Сніг

ми того ласунчика
на нашу вулицю
не впустим

поїсть він усе морозиво
а нам що

е ні
я звідси ні руш

я ще тут перед першим
сеансом у кіно
встиг

шию обмотаю
ще й санки притягну

хто ж ти хлопче раненький
що без тата і без неньки

чи ти кульбабовий
чи ти лебединий
чи ти цукряний

е ні
я мамин

вона в мене найсніжніша
а я в неї першенький
18. Місяць

старий місяць
червоною корою зашерх
як смерека

у старого місяця
мурашки бігають
під корою

треба на них дятла
з лісу кликати

а молодий
сам ріжками буцається
мов цапок

старому місяцеві
мулько
бік відлежав
на хмарині

а молодому
не спиться
біжить хвацько
через усе небо

десь там зіроньки
защедрували
19. Сонце
~

поза ворота
яре золото
ярії роси
сонечко босе
колесом колесом
як гагілочка
~

червінцю червінцю
мені по вінця
я на купала
у воду впало
а у петрівку
в житньому вінку
від серпа втекло
як перепілка
~

на городі за перелазом
соняшник лузало
прийшла пава
листя опало
до багаття звезла
бо сонечко змерзло
гори гори ясно
аби не згасло
~

купайло купайло
де ти зимувало
вдома сиділо
витинки для інію
мережило
потім бурульку
смоктало
20. Зірка

заслухалась зірка цвіркуна
вихилилась через віконце
хотіла ружечку кинути

та й сама впала

підібрав її лопух
хоч була ніч
думав що світлячок

сидить на листкові
до неба високо
до землі чужинно
ще й очі
як у Дзвінки

як ти називаєшся

а вона
а я цвіркуна слухала