"прибули до того місця" — мається на увазі містечко Поджо Герарді поблизу Майано, де Боккаччо мав невеликий маєток, або ж вілла Леонардо Аретіно під Ф'єзоле.
"на все наставляю Пармена." — імена слуг головних героїв запозичені автором із комедій Теренція і Плавта.
"...а як виб'є третя година, будьте всі тут на місці, щоб попоїсти ще захолодки..." — у XIV столітті відлік часу робився від сходу сонця до заходу, за римським звичаєм. День розбивався на 12 годин, що згуртовувалися до чотирьох відрізків по три години кожен: третя, шоста, дев'ята, вечерня. Кожній порі року відповідав окремий розпорядок цих годин, оскільки різними були години сходу і заходу сонця.
"Помивши руки по велінню королеви..." — гігієнічний захід, без якого не мислилось прийняття їжі: оскільки виделки не використовувалися, руки мили також перед тим, як перейти до наступного яства та наприкінці трапези.
"Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу..." — лютня та віола — старовинні струнні музичні інструменти.
Оповідка перша
Сер — титул представників вільних професій. До лицарів у Флоренції зверталися з титулом мессер, до дам — мадонна або монна.
Мушатто ді Мессер Гвідо Францезі один з братів Францезі (другого звали Біччо), відомий флорентійській шахрай. Накопичив багато добра, промишляючи лихварством у Франції, зумів вибитись у фінансові радники короля Філіппа Красивого, якого не раз спонукав до протизаконних дій — підробки монет, розбійних нападів на італійських купців тощо. За свою миршаву статуру Гвідо отримав прізвисько Мушатто (mouche — фр. муха).
Боніфацій — мається на увазі папа римський Боніфацій VIII (1294—1301).
Карл Безземельний — граф Валуа (1270—1325), брат французького короля Філіппа Красивого.
"такий собі сер Чеппарелло з Прато" — постать реальна, засвідчена документально. Чепперелло або Чапперелло Дієтаюті із міста Прато був одружений і мав дітей; працював, однак, не нотарем, а збирачем податків і десятин на користь Філіппа Красивого та папи Боніфація VIII. По-італійськи його ім'я, що так нагадує прізвисько, може походити від іменника ceppo — "поліно", "обрубок" — із додаванням зменшувального суфіксу — arello, або ж бути зменшувальним від Ciapo, деформованої форми імені Jacopo.
Костирник — гравець у кості.
"...кинуть його у яму, як собаку" — у ями (тобто рови, що оточували браму міста) викидали тіла самогубців, єретиків і відлучених від церкви, а також лихварів.
"Сих ломбардців собачої віри..." — ломбардцями у Франції називали всіх вихідців із Північної Італії, з Тоскани в тому числі. "Ломбардець" було синонімом слова лихвар, яке часто супроводжувалось зневажливим chien — фр. — собака.
Парастас — заупокійна служба.
Стихар — верхній одяг церковнослужителів.
Казальниця — амвон, підвищене місце в церкві для проповідника.
Святий Чаппеллетто — звісно, ім'я цього "святого" не фігурує в жодному переліку. Однак, у XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії і виявлялась досить простим, буденним обрядом, як показує Боккаччо у своїй новелі.
Оповідка друга
Содомлянський гріх — педерастія.
Хліби духовні — церковні посади і пов'язані з ними прибутки.
Симонія — продаж церковних володінь, посад і духовних звань.
Клірик — служитель церкви.
Оповідка третя
Мельхіседек — розповсюджене єврейське ім'я, що означає "цар справедливості".
Саладін — (Салахаддін, він же Юсуф-аль-Малік-ан-Насер) — єгипетський султан (1138—1193), засновник династії Аюбідів. У 1187 році оволодів Єрусалимом, що дало привід до третього хрестового походу. Славився своєю толерантністю в справах віри. В час його правління Єгипет в Європі часом називали Вавілонією.
Віра агарянська — мусульманська.
Оповідка четверта
"Не з-так далеко од наших країв, у Луніджані, був колись монастир..." — автор називає монастир Монтелунго поблизу містечка Понтремолі, що належав Абатству Св. Дзено, але описує події іншого, більш відомого йому самому монастиря Санта Кроче дель Корво (що на горі Капріоне, поруч з містечком Лерічі). Цей заклад, створений у 1176 році і покинутий у 1350—60 роках, належав пізанському Абатству Св. Мікеле.
Дорміторій — спальний покій у монастирі.
"...вирішив нагримати на нього добре та й ув'язнити" — кожен монастир мав карцер для ув'язнення монахів, що провинилися.
"…служу в законі святого Бенедикта" — мається на увазі чернечий орден бенедиктинців.
Оповідка п'ята
Маркізат Монферрато (іт. Monferrato— залізна гора) — середньовічна держава, що містилась між сучасними областями Італії Лігурія і П'ємонт. Утворилась наприкінці X ст., з 1536 р. — під владою мантуанських герцогів Гонзага, у 1631 частково, а у 1713 повністю приєднана до герцогства Савойї і П'ємонту.
"…обачна женщина стережеться полюбити мужчину вищого за неї станом" — канони середньовічної куртуазної поведінки, повністю викладені у трактаті Андреа Каппеллано "Про кохання". Цікаво, що чоловікам навпаки "радилось" закохуватись у шляхетніших жінок.
"Маркіз Монферратський, муж доблесний..." — постать історична, це був Коррадо дельї Алерамічі, відомий захисник Константинополя і Тіру. Один з найактивніших учасників ІІІ хрестового походу, незадовго до смерті (1192) тримав почесне звання короля Єрусалиму. Однак Коррадо не полишав дружину вдома у Монферрато: на час свого перебування у Константинополі (1187) він удівець. Тут Коррадо одружується з Теодорою, сестрою імператора Олексія, яку потім залишає, одружуючись у 1190 році з Ізабеллою, принцесою Єрусалима. Отже, і в цій новелі Боккаччо вдається до улюбленого ним прийому поєднання історичних подій і бувальщини з вигадкою.
Храмовий хорунжий (гонфалоньєр) — прапороносець духовно-лицарського ордену, згодом просто почесний титул.
Філіпп Кривоокий — французький король Філіпп Август (1165— 1223), що очолив ІІІ хрестовий похід разом з німецьким імператором Фрідріхом Барбароссою і англійським королем Річардом Левове Серце.
Оповідка шоста
Чернець-мінорит — член францисканського ордену жебруючих монахів. У даній новелі Боккаччо, ймовірно, мав на увазі конкретну особу — ченця Міно із Сан Квіріко, інквізитора у Флоренції з 1332, якого за жадібність та негідну поведінку було розжалувано у 1334 році.