— Bay! Джубале, тобі варто податися у проповідники.
— Це як ходити по гострому лезу ножа, мій хлопчику, — але я дякую тобі за підтримку. Щодо голосу громадськості в твоїй голові — ще одне слово на захист Майка, і я покину його на милість суду. Якщо він може показати нам кращий спосіб керувати цією засміченою планетою, то його інтимне життя буде виправдане — незалежно від твого чи мого смаку. Генії традиційно відомі своєю байдужістю до сексуальних традицій власної культури; вони до всього доходять самотужки, створюючи свої власні правила; і це не припущення, це факт, який ще у 1948 році довів Арматуе[86]. А Майк і є геній; і вже не раз це доводив. Тому він очікувано ігнорує місіс Гранді[87] і якось дає собі раду, роблячи що вважає за потрібне. Генії виправдано зневажають думки своїх підлеглих.
А з релігійної точки зору сексуальна поведінка Майка кошерніша від суботньої риби та ортодоксальна не менше від Санта-Клауса. Він проповідує, що всі живі створіння колективно є Богом... І це робить його самого та його підлеглих єдиними самоусвідомленими богами в його пантеоні. Таким чином, вони є спільнотою богів, які мають право триматися разом на цій планеті. І потім, історія завжди дозволяла богам сексуальну свободу, яка обмежувалася лише їхнім власними судженнями; правила смертних ніколи не бралися до уваги. Леда і Лебідь? Європа і Бик? Осіріс, Ісіда та Гор? Неймовірні інцестуальні ігри скандинавських богів? Звісно; але навіщо на цьому зупинятися? Уважно придивися до родинних стосунків в концепції Триєдинства — найбільш поширеній та шанованій західній релігії (не цитуватиму східні релігії — їхні боги робили речі, суттєво гірші за те, з чим має справу будь-який тваринник!). Єдиний спосіб, завдяки якому всі ці незвичайні з будь-якої точки зору взаємні стосунки могли стати монотеїстичними, щоб їх можна було примирити з заповідями релігії, — це погодитись з тим, що у деяких випадках правила для богів не є правилами для простих смертних. Звичайно, більшість людей про це не думає; вони відділяють подібне в своїй голові й ставлять позначку: "Святиня. Не чіпати".
Проте мирські судді змушені дозволити Майку таке ж звільнення, яке гарантоване усім богам. У цій гри є правила: один бог розділяється щонайменше на дві частини: чоловічу і жіночу, заради потомства. Не тільки Ієгова — вони всі це роблять. Поглянь. Або навпаки: група богів розмножується, мов кролики, щоразу не надто сильно переймаючись людськими формальностями. Відтоді як Майк вступив у божественні права, ті оргії в його групі були так само логічними, як і те, що неділя йде після суботи. Тож припиняй використовувати забиті стандарти й оцінюй їх лише з точки зору олімпійської моралі; думаю, тоді ти зрозумієш, що вони надзвичайно стримані. Більше того, Бене: це "зближення" через сексуальне поєднання, це поєднання-у-множинність, а множинність-назад-у-поєдання не допускає моногамії всередині групи богів. Будь-яка пара, що виключатиме всіх інших, буде аморальною, образливою згідно з обумовленими віруваннями. І якщо такий взаємний, розділений усіма, сексуальний союз необхідний для їхнього віросповідання — а я ґрокаю, що так і має бути, — тоді чому ти очікуєш, що цей святий союз буде ховатися за дверима? Твоя наполегливість на тому пункті, що вони повинні приховувати це, перетворила б святий ритуал (чим це і було) на щось непристойне (чим це не було). Ти, очевидно, просто не зрозумів, що саме ти побачив.
— Можливо, й так, — похмуро промовив Бен.
— Я хочу запропонувати тобі парі як стимул. Тебе цікавило, як Майк зміг так швидко позбутися одягу? Я розкажу.
— І як?
— Це було диво.
— О, Господи!
— Це могло бути дивом. Але одна тисяча доларів доведе, що це було диво за звичайними правилами для всіх див. Результат залежить від тебе. Повернися й запитай Майка, як він це зробив. Нехай покаже. Потім відправиш мені гроші.
— Прокляття, Джубале, — я не хочу брати в тебе гроші.
— Ти й не будеш. У мене є таємна інформація. По руках?
— Ні, чорт забирай. Джубале, сам сходи і перевір, що там і як. Я не можу повернутися. Не зараз.
— Вони приймуть тебе назад з розкритими обіймами й навіть не запитають, чому ти так несподівано пішов. Ще тисяча — на користь правдивості цього прогнозу. Бене, ти був там менше доби — десь п'ятнадцять годин, і більшість часу спав чи грав у класики з Доун. Ти вчинив з ними справедливо? Це було щось на кшталт ретельного дослідження якогось смердючого явища публічного життя — для того щоб ти написав це у своїй наступній колонці?
— Але...
— Так чи ні?
— Ні, однак...
— О, тоді заради себе самого, Бене! Ти стверджуєш, що любиш Джилл... Але не даєш їй права на обговорення, яке отримує будь-який нечесний політик. Це — навіть не десята частина зусиль, яких вона доклала, щоб врятувати тебе, коли тебе викрали. Де б ти був сьогодні, якби вона так легко здалася? Удобрював би маргаритки! Смажився б у пеклі! Ти засуджуєш тих дітлахів за дружню розпусту — проте знаєш, що непокоїть мене?
— Що?
— Христа стратили за проповідування без дозволу поліції. Подумай над цим.
Кекстон підвівся.
— Вже їду.
— Після обіду.
— Зараз.
Через двадцять чотири години Бен переслав Джубалу дві тисячі доларів. Коли за тиждень Джубал не отримав більше жодної звістки, він відправив повідомлення в офіс Бена: "Що, в чорта, ти робиш?" Відповідь Бена прийшла чомусь із затримкою: "Вивчаю марсіанську та правила гри у класики. По-братськи твій, Бен".
Частина 5
Його щаслива доля
Розділ 34
Фостер підняв погляд від поточної Роботи в Процесі.
— Молодший?
— Сер?
— Той хлопчина, якого ти хотів, тепер доступний. Марсіани звільнили його.
Дігбі здавався спантеличеним.
— Вибачте. Це те юне створіння, щодо якого в мене був Обов'язок?
Фостер янгольськи всміхнувся. Дива ніколи не були потрібні — в Істині псевдоконцепція "дива" суперечила сама собі. Проте ці юні друзі завжди мали дізнатися про це самі.
— Не зважай, — спокійно відповів він. — Це дріб'язкова робота, і я розберуся з нею сам. І ще, Молодший...
— Сер?
— Називай мене "Фос", будь ласка, — церемонії гарні в полі, але в майстерні вони нам не потрібні. І нагадай мені більше не називати тебе "Молодший" — ти все дуже гарно записав на тому тимчасовому завданні. Як ти хочеш, щоб тебе називали?