Потім, у четвер вдень, Майк несподівано розбудив себе, і АБВГ почали опікуватися лише ним, — були "менше, ніж пилом під колесами його колісниці". Оскільки тепер дівчата знову знаходили час, щоб забезпечити Джубалові ідеальне обслуговування, він радів своєму щастю і викинув все з голови... Окрім суперечливої та дуже приватної думки про те, що, якби він вимагав розкрити карти, Майк міг би легко збільшити їхню зарплатню разів у п'ять, просто відправивши листівку Дугласу.
Щойно домашній спокій було відновлено, Джубал більше не звертав уваги на те, хто був головним у його королівстві. Їжу подавали вчасно і (якщо це взагалі було можливо) — смачнішу, ніж будь-коли; якщо він вигукував "Сюди!", перед ним з'являлася дівчина з блиском у очах, щаслива й готова працювати; а в такому разі Джубалові було начхати на те, хто там має перевагу серед хлопців. Чи дівчат.
Крім того, що Джубал радів відновленню миру в домі, він так само цікавився змінами, що сталися з Майком. Раніше Майк був таким слухняним, що Джубал вважав це патологічним; тепер став настільки впевнений у собі, що Джубал описав би його як зарозумілого — якби Майк й далі не залишався незмінно ввічливим та уважним до інших.
Проте він приймав повагу від дівчат, наче природне право. І тому Майк видавався старшим, а не молодшим за свій вік: його голос поглибшав, він говорив радше владно, ніж сором'язливо. Джубал вирішив, що Майк перетворився на частину людської раси; тож тепер, на його думку, можна було виписувати цього пацієнта.
Все було нормально, окрім однієї дрібниці: Джубал нагадав собі, що Майк все ще не сміявся. Він міг посміхнутися жартам, і навіть інколи не просив їх йому пояснити. Майк був дуже веселим, навіть радісним; проте ніколи не сміявся.
Джубал вирішив, що це не важливо. Цей пацієнт психічно та фізично здоровий... І він людина. Ще кілька тижнів тому Джубал був впевнений в тому, що вилікувати цього пацієнта неможливо. Він був досить простим та чесним лікарем, Щоб не вимагати похвал; заслуга дівчат тут була більшою, ніж його. Чи йому слід сказати — "дівчини"?
З першого ж тижня, відколи він тут з'явився, Джубал майже щодня казав Майку, що йому тут раді... Проте він міг вийти й побачити світ — щойно відчує, що готовий до цього. З огляду на це Джубал не повинен був дивуватися тому, що одного разу під час сніданку Майк повідомив, що їде. Проте він був вражений — і, що його особливо здивувало, одночасно ображений.
Він приховав це, без потреби використавши серветку, перед тим, як відповісти.
— Ну і? Коли?
— Ми їдемо сьогодні.
— Хм. Множина, — Джубал оглянув усіх за столом. — А Ларрі і Дюк збираються взяти на себе кухню, доки я не відкопаю ще помічниць?
— Ми все обговорили, — відповів Майк. — Зі мною їде Джилл, більше ніхто. Мені більше ніхто не потрібен, Джубале; мені відомо, що я ще не дуже добре знаю, як поводяться люди у цьому світі. Я все ще роблю помилки; мені тимчасово потрібен провідник. Думаю, це мусить бути Джилл, тому що вона хоче продовжувати вивчати марсіанську; гадаю, всі інші теж такої ж думки. Проте, якщо ти хочеш, щоб Джилл залишилася, це може бути хтось інший. Дюк та Ларрі теж виявили бажання мені допомогти, якщо ти не зможеш обійтися без однієї з дівчат.
— Ти хочеш сказати, що у мене є право голосу?
— Що? Джубале, це має бути твоє рішення. Ми всі це знаємо.
(Синку, ти джентльмен, і, ймовірно, щойно ти вперше збрехав. Сумніваюся, що я зміг би втримати хоча б Дюка, якби ти був проти.)
— Гадаю, що це має бути Джилл. Проте послухайте, діти... Це все одно ваш дім. Двері завжди відчинені.
— Ми знаємо, — і ми повернемося. Ми знову розділимо воду.
— Так і буде, синку.
— Так, Батьку.
— Що?
— Джубале, у марсіанській немає слова для "батько". Проте нещодавно я ґрокнув, що ти мій батько. І батько Джилл.
Джубал глянув на Джилл.
— Гм... Я ґрокаю. Бережіть себе.
— Так. Ходімо, Джилл.
Вони пішли ще до того, як він встав з-за столу.
Розділ 26
Це був звичайний мандрівний ярмарок у звичайному містечку. Ті самі атракціони, той самий смак цукрової вати, і гральні вагончики, що випробовували встановлений рівень терпимості місцевого закону до відокремлення простаків від їхніх грошей — чи то завдяки киданню бейсбольних м'ячів по мішенях, чи через колеса удачі, чи ще якимось чином, проте, так чи інакше, це відділення відбувалося. Лекцію на сексуальну тематику підігнали під місцеву версію концепції Чарльза Дарвіна; дівчата під час вистав використовували саме таку кількість диму, якої вимагали місцеві звичаї; Безстрашні Фентони виконували своє Непідвладне Смерті (у рамках здорового глузду) Подвійне Пірнання якраз перед останнім виступом кожного вечора.
Вистава "десять в одному" була однаково стандартна. Там не було телепата, але був фокусник; не було бородатої дами, проте вони мали напівчоловіка, напівжінку; тут ніхто не ковтав мечів, зате ковтали вогонь. Замість татуйованого чоловіка була татуйована дама, яка ще й заклинала змій, а під час вистави (за додаткових п'ятдесят центів) вона з'являлася повністю гола!.. Одягнена лише у неприкрите живе тіло з екзотичними малюнками! І кожен простак, який зміг би знайти нижче шиї хоч один квадратний дюйм без татуювань, отримав би чек на двадцять доларів.
Ті двадцять доларів так ніхто і не отримав за весь сезон — попри те що вистава була й справді розкручена. Місіс Пайвонскі — на афішах місіс Пі — залишалася абсолютно спокійною, виходячи без жодного іншого одягу, окрім неприкритого, живого тіла... А також чотирнадцятифутового боа-констріктора, знаного як Солоденька булочка.
Солоденька булочка обвивалася навколо місіс Пі так продумано, що навіть місцевий союз пасторів не зміг би знайти справжнього виправдання скаргам, — зокрема зважаючи на те, що їхні доньки, які відвідували ярмарок, були вбрані приблизно так само, а прикриті навіть і ще менше. Щоб спокійну й покірну Солоденьку булочку не турбували, місіс Пі завбачливо стояла на маленькій платформі посеред брезентового басейну, на дні якого було з десяток кобр.
Часом траплялися п'яниці, які були впевнені, що всі змії заклинательки були безпечними, і тому намагалися залізти у басейн, шукаючи той квадратний дюйм без візерунку,— проте і вони змінювали свою думку, щойно якась кобра помічала їх, піднімалася й розкривала капюшон.