— Мерщій! Біжи візьми у місіс Джордон драбину! Розі відповіла:
— Дурниці! Час спати!
Але я не став чекати. Я помчав до будинку, а Розі бігла позаду і гукала:
— Гей, Джорджі! Назад!
Але я не зупинився. Можна ж було, узявши драбину, зняти з дерева опосума та подарувати його дідусеві разом із тим телячим боком, і це все задарма, а дідусь може подарувати мені аж чверть долара, і тоді, коли я заберу двадцять четвертаків у дядька Родні, я матиму двадцять одну монету, і все буде чудово...