У давнину, коли в людини
ще ґудзики не повелись,
була в сорочці чи кофтині
на шиї зав'язка колись.
Коли ж по горло хтось наївся —
"по саму зав'язку", — казав.
Отак цей вираз і прижився:
народ сказав, як зав'язав.
СПОГАД
Мене спинила біла піна гречки,
легка і запашна, неначе збита
крильми веселих бджіл.
А недалечке
долина, вся духмяністю налита.
Де я читав таке? Та ще ж у школі!
Це ж Коцюбинський! Літ спливло немало.
Тепер іду: лунає пісня в полі,
і все це наяву мені постало.
Це ж "Intermezzo"!
Що той грім і туча?
П'єш трунок цей — і серце знову юне.
І арфа долами дзвенить співуча,
і вітерець перебирає струни...
ШИРОКА НАТУРА
Варить юшку в казані
дужий козарлюга.
В ложку взяв: смачна чи ні
із-під вусів дмуха.
Ось із вогнища дістав
гілочку-кривульку,
жар-вуглинку відламав,
затоптав у люльку.
Ще в огонь хотів дровець
підікласти трохи,
та штанами — хай їм грець!
зачепив триноги.
Леле! Вже обідать зась,
вже не буде діла:
добра юшка розлилась,
тільки зашипіла.
Він обличчя поверта,
в степ сердито кида:
— От проклята тіснота —
й повернутись ніде!
ВІН І ВОНА
Загадка
Ану відгадайте, друзі, що це значить:
він завжди за нею в небесах простує.
Його кожен чує, та ніхто не бачить,
її кожен бачить, та ніхто не чує.
Що це таке?
(Грім і блискавка)
ПОГОВОРИЛИ
Жарт
— Здоров будь, весельчак,
як живеться, мій друже?
— Та не так, щоб і так,
і не дуже, щоб дуже.
— А що мозок сушить
чи журиться та плакать?
— Е, та що говорить,
як нема що й балакать!
УКРАЇНСЬКІ ПРИКМЕТИ
1 ПРОГНОЗУВАЛИ ДОСТЕМЕННО
Сьогодні добре знають люди,
яка погода завтра буде,
бо теле— й радіопрогноз
підкаже — спека чи мороз.
В старі ж часи — і це знаменно
діди й бабусі наперед
прогнозували достеменно
погоду з безлічі прикмет:
як місяць гострий — на негоду,
як рівний — на ясну блакить,
щербатий — то відомо зроду,
що незабаром задощить.
Якщо дізнатися належить,
така погода чи така —
старе й мале уважно стежить
за виглядом молодика:
якщо з рогами він крутими,
то знай — невдовзі дощ ітиме;
з положистими заяснів —
чекати слід погожих днів.
Що це не примха, не зухвалість
дізнався я ще в юні дні:
ставалось, як прогнозувалось,
на подив людям і мені
На колос, на рясні стеблини,
на тиху нехворощ і хвощ
сьогодні промінь сонця лине,
а завтра йде краплистий дощ.
2. ДИВИСЯ, МИТЮ, ПРИМІЧАЙ
Мене у ліс водила мати:
—Хіба не диво цей Шамрай? [4]
В нім стільки можна прочитати —
дивися, Митю, примічай.
— Рослини, — каже, — не прогледять
ані жари, ні бур, ні гроз.
І про погоду попередять —
умій лише читать прогноз.
Он папороть побіля хмизу:
а підійди поглянь лишень —
як листя скручене донизу —
на сонячний, погожий день.
А рівне, випростане листя —
готуйся, друже, хоч-не-хоч —
біжи вкривай сінце в обійсті,
бо неодмінно буде дощ.
Як дурманять акацій квіти
й над ними в'ються комарі —
погожий день тобі не світить:
то вже негода на порі...
Давно матусі вже немає.
А я прибув. Стою в Шамраї,
де папороть. Біля куща.
Без парасоля, без плаща.
А листя випростане, рівне
поміж зеленої трави.
І з неба зирить око гнівне
з-під хмари, наче з-під брови.
Висять прозорим малахітом
гілки акації вгорі
І над пахким жовтавим цвітом
роями в'ються комарі
Шамрай. Дерев зелена брама.
Біжу, бо про негоду в нім
мене попереджає мама
рослин барометром живим.
3. РОСЯНИСТИЙ ПЕРЕСПІВ
Старші люди мовили мені,
що коли з листочка навесні
можна спити росяні краплини,
незабаром соловей прилине.
Я щодня шукав росу на листі,
обдивлявся я квітки барвисті
Як заграло сонце у росині,
соловей озвався на калині.
І щодня між листом росянистим
витинав колінця навесні,
розсипались росяним намистом
срібних звуків розсипи рясні
А ячмінь же колос викидає —
соловейка голос покидає.
Справді, ледь з'явивсь ячмінний колос —
соловейка враз покинув голос.
ПЕРЕМОВИНИ ДЯДЬКІВ
Змалку я любив село,
де дядьки на всьому знаються.
І цікаво нам було,
як вони перемовляються.
Хто яких вживає слів,
як у речення їх зв'язує.
Ось розмову двох дядьків
третій дядько переказує:
"Хто тобі, — ка', — молотив?"
Ка': "Семен Пацула з Миною..."
"Скільки ти, — ка', — заплатив?"
Ка': "Три пуди з половиною..."
Замість "каже" — просто "ка'":
Курманівська [5] мовна з'явинка —
колоритна, слобідська,
як у Квітки-Основ'яненка!
БІЛА ВОРОНА
Не в шовках-оксамиті
в тридцять третьому році, —
в білій маминій свиті
я сидів на уроці
Відчували судому
у нетопленій школі
Якось біг я додому
поміж верби й тополі
І почув тої миті
з двору діда Софрона:
"Не щастить цьому Миті:
він — як біла ворона!"
Буду ту одежину,
кляту"білу ворону",
ідіому невинну
пам'ятати до скону.
В пору ту світанкову
не сягала уява,
звідкіля в нашу мову
залетіла та ґава.
Нині знаю я, звідки:
між усякої тварі,
хоч буває це зрідка,
білі є екземпляри.
Білий крук чи лисиця —
їм бракує пігментів.
В світі їх — одиниці
між усіх континентів.
Тому скрізь по країнах,
без межі і кордону —
скрізь на різко відмінних
кажуть: біла ворона!
ЩО ЗА ПТАХ?
Загадка — жарт
Любі юнко і юначе,
що за птах то пролетів,
що про нього кажуть, наче
важить сорок він пудів?
Що за птах?
(Сорокопуд)
ВАША СУПУТНИЦЯ
Загадка
Лечу від краю і до краю,
чарую дивними словами.
Я вас на крилах підіймаю
або сумую разом з вами.
Хто я?
(Пісня)
Я АНІ СКРИПКА, АНІ БАС
Загадка
Я ані скрипка, ані бас,
сама із деревини,
та звеселю й спечалю вас,
коли мій спів полине.
З моїх складів неважко скласти
словечка сопка й спілка.
Отож назвіть мене, будь ласка.