Драма в 5 діях
ДІЄВІ ЛЮДЕ
Михайло Михайлович — волосний старшина.
Омельян Григорович — писар.
Сидір — збірщик, прибічник старшини.
Петро
Семен
Дід
односельчане
Микола
Павло
1-й ЧОЛОВІК
2-й ЧОЛОВІК
3-й ЧОЛОВІК
4-й ЧОЛОВІК
Опанас — бурлака.
Олекса — молодий парубок, його племенник.
Галя — Олексина молода.
Олена — сестра Олекси.
Пріська — жінка Петрова.
Гершко — жид.
Поштар.
Громадяне, десятники, парубки і дівчата.
ДІЯ ПЕРША
Волосне правленіє.Стіл. За столом сидять Писар, старшина Гершко.
ЯВА І
Старшина. Хто ж то базіка?
Гершко. Первий — Петро. Він каже, що замість того, щоб заплатить недоїмку, — я з вами в кумпанії куповав у мужиків на громадські гроші хлі'б будущего урожаю з великою уступкою. Вредний зовсім чоловік! І так все розказує, наче він там був. Декотрі хазяїни почали забивать йому баки, то він чуть не бив Дмитра.
Старшина. Нехай собі чешуть язики! Собака бреше, а вітер несе. Що то вони щитать нас будуть, чи як? Я їх пощитаю! А холодна нащо? Поки що ціна підніметься, продамо хліб і бички, то й гроші покладем на своє місце; от їм і дуля, хоч би й до начальства дійшло.
Гершко. Аби все було гаразд — ви лучче знаєте.
Старшина. То-то. (Сміється.) Ти не робій, Гершку. Омельяне Григоровичу, що ви там записались так і не слухаєте, що тут Гершко розказує?
Писар. Тут статистіка зовсім голову заморочила.
Старшина. Покиньте, пощитаємо свої діла.
Писар. То їсть, хоч пропади: одно — статистіка, а другое — скопленіє большое отписки.
Старшина. Беріть щоти. Кладіть. Ну, Гершку, кажи.
Гершко. Зараз. Я купив тисячу пуд пшениці на роз-і; писки. Скидки з пуда двадцять копійок проти ціни, яка буде восени, та проценту за те, що вперед дав гроші, з кожних утрьох рублів—мірка жита або ячменю. Записали?
Писар. Записав.
Гершко. Тепер роздав п'ятсот рублів тим, що не схотіли хліба продавать під розписки, і кожний хазяїн з трьох ірублів приніс за процент мірку пшениці або дві ячменю, що у кого було. Окрім того, кожний хазяїн повинен одробить один день за вигоду.
Старшина. Ну, це в розділ не піде. Це вже моє щастя, тілько ж у мене й буде що робить! Цього ви не записуйте в щот!
Писар. А скілько ж ячменю і пшениці принесли?
Гершко. Це треба подивиться, я з собою записок не брав.
Писар. Ну то так не дощитаєшся, це настояща статистіка!
Гершко. Найкраще ходім до мене, ми там удвох і пощитаємось.
Старшина. Ай справді.
Писар. Ну, а статистіка? Лежатиме?
Гершко. Полеже, хіба так її зараз і схопиш?
Писар. Та вам байдуже, а мене становий знову буде лаять!
Старшина. Пусте діло. А ти, Гершку, все-таки наслухайся, що там горлата голота базіка, хоч вона і не страш — все ж лучче, коли знаєш. Тепер, слава богу, страшних немає. Був тут у нас митець бунтовать громаду. О, тоді погано, а як Панаса не стало, то хоч дехто і дере горло, але на бо нічого не тямлять!
Гершко. Що ж то за птиця, той Панас?
Старшина. Не бійся, його тут нема: він десять літ уже в Криму чабанує, навряд чи й прийде!
Гершко (сміючись). Нехай його там вовки з'їдять, коли він страшний.
Писар. Та йди вже — може, хоч горло даси промочити, а то зовсім засохло. (Склада бумаги.) Ну й надоїла мені та статистіка, ви не повірите! Через неї і лишню чарку вип'єш.
Виходять.
ЯВА II
Старшина (один). Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? І усе є, благодарить бога, а ще мало! Що б то задовольниться. Отже ні, така вже пелька людська несита. Другу тисячу доклав, а хліб та скот продам, то з баришів закладу третю, і всі гроші громадські треба здать у казначейство, щоб не скушали. Ще щоб не пійматься! Хоч і не показуєш виду, що страшно, а на душі якийсь неспокій раз у раз: ну, як начальство довідається,що я на громадські гроші баришую, пропаде багато праці! Наче аж легше, як тілько подумаєш, що вернеш гроші — і гріхів ніяких! Поможи боже! Тоді вже не буду зачіпать казенних грошей. Оцей тілько раз коли б благополучно... А тут ще другий неспокій! Ну, що ти будеш робить на світі божому? Запала в око дівка, тут є у бідної вдови — Галею прозивається, — і нудюсь світом! Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж. Та й дівчина ж! Чорт її знає, в кого вона игуродилась така хороша! Там така дівка, що тілько гляне... А!.. Аж тоді вже буду задовольнений, як висватаю Галю. Послав оце Сидора до старої Марії — почуємо, що скаже! Не думав уже й жениться, а от розбагатів — гарної жінки захотілось... Хто його зна, коли вже ті діла покінчаю... Що ж це Сидора так довго нема? (Загляда у вікно.) Здається, він іде. Аж тремтю: що то він скаже?
ЯВА III
Входить Сидір.
Сидір. А я думав, що ще застану дома, та заходив до вас.
Старшина. Ну що, бачив?
Сидір. Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь, там репетує — мало не вискочила на хату.
Старшина. А нехай їй біс, тій Парасці, — обридла вже вона мені! Кажи, що Галя, чи согласна?
Сидір. Та де там вам согласна, не хоче: в нього є вже, каже, Параска.
Старшина. Та що ти мені з Параскою лізеш у вічі? Хіба я з нею вінчаний, чи як? Ти діло мені кажи.
Сидір. Не хоче в одну душу: лисий, каже, старий!
Старшина. Тю на її батька! Який же я старий? Адже ж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною?
Сидір. Коли ж, бачите, дівчина вона дуже молода, красива, то де вже їй іти заміж за вас.
Старшина. А чому ж і не йти! Яка ж розумна дівка
не піде за багатого хазяїна, хоч би й немолодого?
Сидір. От бачите, а вона каже: яка розумна дівка
піде, хоч би й за багатого, та за старого.
Старшина. Чи не брешеш ти?
Сидір. І, єй-богу, правду вам кажу, не хоче: й руками, ; й ногами брикається. Мати каже, що вона кохається з Олексою Жупаненком, а примусить її, каже, не маю сили: як не ,схоче, каже, то вона й повіситься, я її знаю.
Старшина. То ти так і кажи! Тепер я бачу, через що я й старий, і сякий, і такий. Це друга річ! Ну, то постривай, я покажу їй Олексу! Постривай... Он що!.. Постривай!.. Еге! Сидоре! Я тебе зробив хазяїном, помагай же мені!
Сидір. Кажіть, я все зроблю. Мені аби отвіту ніякого.
Старшина. Який там отвіт! Візьми ти Олексу зараз під арест, у мене коні на тій неділі, покрадені, скажи, що на його пада підозрініє. Галя від нього відкинеться, як від злодія, а там ми ще поміркуємо з писарем, якщо буде стоять на свойому, чи не можна його в москалі запроторить. Після завтрього якраз прийом в нашому участку. Так, так! А може, ще що видумаю. Іди зараз та гукни Омельяна Григоровича, він тут, у Гершка у шинку.