67] Я воїном був, потім кордильєром,
68] Повіривши у мотуз рятівний,
69] І віру цю святим сповило б флером.
70] Якби мене наш пастир головний
71] Не спокусив — хай злом йому помститься! —
72] Я розповім, як стався гріх страшний.
73] В житті, відколи зміг на світ з'явиться,
74] З дарунком нені з м'яса та кісток,
75] На вдачу був не лев я, а лисиця.
76] Таємних я доріг знав кожний крок
77] І так прехитру лаштував я пастку,
78] Що край землі здригався од чуток.
79] Коли побачив я останню частку
80] Своїм літам, то надійшла пора
81] Згорнуть вітрила і прибрать оснастку.
82] Утіхам давнім всім поклав я край
83] І дурня я прогнав, якого клеїв, —
84] Ах, я нещасний! — і вже бачив рай,
85] Та ватажок новітніх фарисеїв,
86] Що воював в місцях, де Латеран,
87] Не проти сарацинів чи євреїв;
88] Він ворогами мав лиш християн,
89] Які не здобували Акри сміло
90] Й не гендлювали в землях бусурман.
91] Зневажив він свій сан, святе все діло,
92] В мені ж — непоказний, сумирний чин
93] І мотуз, той, що геть ослабив тіло,
94] І як Сільвестра хворий Константин
95] З Сиратті кликав гоїти проказу,
96] Мене намірився закликать він
97] У нього люту вгамувать відразу.
98] 1 знітивсь я, не знавши, що робить:
99] Він нетверезим видався одразу.
100] А він казав: "Душі гризото, цить!
101] Я розгрішу тебе; хай ум багатий
102] Порадить Пенестріну як згубить.
103] Рай можу замикати й розмикати,
104] Ключі я маю для ції мети, —
105] їх не хотів мій попередник знати".
106] Не міг до мене доказ не дійти,
107] Не втримав слів у власній обороні,
108] Й сказав: "Раз, отче, зняв із мене ти
109] Мій гріх, то удержись в такім законі:
110] Багато обіцяй, а менш роби, —
111] Й восторжествуєш на високім троні".
112] Франціск по мене злинув на гроби,
113] Та чорний херувим промовив руба:
114] "Облиш, бо він іде в мої раби!
115] Мені душа була у нього люба,
116] Відколи раду він лукаву дав!" —
117] І зараз же вхопив мене за чуба.
118] Він не розкаявсь, прощеним не став;
119] А каючись грішить — дільце мерзенне,
120] Є суперечність в цьому стані справ".
121] Ой лихо! Чудисько оте скажене
122] Мене за чуб схопило й додало:
123] "А ти й не бачив, що за логік з мене"? —
124] І до Міноса вкинуло, й чоло
125] Насупив той, хвостом крутнув по спині
126] Аж вісім раз, його куснувши зло,
127] Й сказав: "Вогонь — покара цій провині".
128] Тому я тут в скорботі й муці йду,
129] В огонь одягнений, як бачиш, нині".
130] І пломінь в дальшу муку та біду
131] Посунув, змовкнувши, червонотілий,
132] Хитавши ріг свій гострий на ходу.
133] А я і вождь — ми разом поспішили
134] Звестись на кам'яної арки шар
135] Над ямою, де муками платили
136] Ті, хто на чварах наживав тягар.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА
1] Хто, навіть вільними від рим словами,
2] Повісти міг би, скільки крові й ран
3] Побачив я на дні нової ями?
4] Тут мова лиш заводить нас в обман:
5] Бо наш словник ще дуже невеликий
6] І розум завузький збагнуть цей стан.
7] Якби звелись усі мерці й каліки,
8] Хто кров у благодатному крак>
9] Пулійському пролив під зойки й крики
10] Від рук троян; хто в довгому бою
11] Перснями заплатив данину волі,
12] Як чесний Лівій в книгу вніс свою;
13] Ті, хто відчув непереносні болі,
14] Що їх завдав дерзкий Роберт Гвіскард,
15] І ті, чиї кістки гниють поволі
16] Під Чеперано, де без алебард
17] Пулійці зрадили, й, не вдівши лати,
18] При Тальякоццо їх здолав Алард;
19] Коли б на одну купу поскладати
20] Всі кукси й шрами, — їх стократ затьмить
21] Той надто моторошний схов дев'ятий.
22] Побачив я того поміж страхіть,
23] У кого, мов у діжки не до вжитку,
24] Був розруб з губ до місця, чим смердіть.
25] Кишки звисали аж по саму литку,
26] Йшли нутрощі до темного мішка,
27] Де в кал надходить все, що є в спожитку.
28] На мене звівши очі хижака,
29] Розкрив свої він груди до скелета
30] Й сказав: "Дивись, розрубина яка!
31] Дивися на каліцтво Магомета!
32] А спереду йде стогнучи Алі, —
33] Спотворене лице — його прикмета.
34] Усі, хто тут несе в собі жалі,
35] Є сівачами розбрату й розколу
36] І йдуть, порубані, в жахливій млі.
37] А ззаду чорт рубає всіх посполу,
38] Бо грішники гуртом повз нього йдуть,
39] Шматує лезом він усіх спрокволу,
40] Коли вертається скорботна путь.
41] У нас, допоки дійдемо до нього,
42] То всі ушкодження і заживуть.
43] А ти хто, що по краю кам'яного
44] Йдеш гребеня, ти, може, відтягти
45] Гадаєш строк покарання страшного?"
46] "Не вмер він ще, і не гріхи стягти, —
47] Сказав мій вождь, — його повергли в сушу, —
48] Бажання все самому осягти.
49] Умерлий, я його проводить мушу
50] Крізь Пекло, з кола в коло всіх принук, —
51] Це так, як те, що бачу твою душу".
52] Спинив їх з сотню тої мови звук.
53] Всі, роздивляючись мене єдино,
54] Від подиву забули гіркість мук.
55] "Під ясним сонцем братові Дольчіно,
56] Щоб не зарано впав на наш поріг,
57] Перекажи таке, жива людино:
58] "Готуй припаси, бо глибокий сніг
59] Новарцю стане за підмогу, й з нею
60] Боротись довго ти б уже не зміг". —
61] Підвівши ногу трохи над землею,
62] Промовив Магомет такі слова,
63] Ступнув та й рушив стежкою своєю.
64] Той, в кого з одним вухом голова
65] Була обкарнана на повну силу,
66] Відтятий ніс і зрізана брова,
67] Спинивсь, бо мову вчув для себе милу,
68] Як всі, у здивуванні похиливсь,
69] Розкрив горлянку, з крові потемнілу,
70] Й сказав: "Ти не за гріх сюди зваливсь,
71] Я в тій землі, де знають всі латину,
72] Стрічав тебе, якщо не помиливсь.
73] Ти П'єра пригадай да Медічіну,
74] Коли повернешся у чарівну
75] Поміж Верчеллі й Маркабо долину,