Хейніш не насмілювався заперечувати. Ловив кожне слово шефа.
— У наших службах зайвих не тримають. Зробимо так. Оформте їй відпустку за станом здоров’я. Безстрокову, — коротко всміхнувся, ніби смикнув шрамом біля куточка рота. — Нехай у Мюллера поменшає клопоту.
— У пана Мюллера? — насторожився Хейніш. — Що вас дивує?
— Чим може зацікавити фрейлейн Бергер групенфюрера Мюллера?
— Він перемацує всіх.
Побачив з виразу Хейніша, що той сприйняв його повідомлення надто прямолінійно, й уточнив:
— Перевіряє. Кожного. Щороку.
— І мене — теж?
— Я сказав: усіх!
— Але ж "усі" — це…
— Стоп! Висловлювати вголос думки про групенфюрера Мюллера не раджу. Ні за яких обставин. Тільки в цьому кабінеті. І тільки, якщо я сам запитаю. Збагнули?
— Так точно, пане обергрупенфюрер!
— Запорука успіху: якомога більше знати — якомога менше патякати. Ліпше — зовсім не патякати. Ретельно виконувати свої обов’язки. Будь-яка власна ініціатива мусить бути узгоджена.
На мить він замислився, а тоді вів далі:
— Іноді в нас однією справою займаються одразу кілька відомств. Незалежно одне від одного й не інформуючи суперників: нагороду одержує той, хто перший досягає успіху. Чіткої диференціації секретних служб практично не існує, тому трапляється плутанина. З прикрими результатами. Подеколи — з трупами. Людині, не обізнаній з усіма тонкощами прихованих інтриг, дуже легко скрутити собі в’язи. Якщо затишний притулок на цвинтарі вас ще не цікавить, будьте обережні в оцінках ситуацій, які не стосуються ваших безпосередніх справ.
— Дуже вдячний за дружнє попередження, пане обергрупенфюрер.
— Радий, що ви мене правильно розумієте. Але — до діла!
— Слухаю.
— У зв’язку з несприятливими змінами на Східному фронті наш фюрер вимагає від усіх секретних служб різко активізувати агентурно-підривну діяльність у тилу ворога. Мета — психологічний і економічний розлад, диверсії на промислових об’єктах, розпалювання націоналістичних настроїв. Усі сили розвідслужб привести в активну дію! Це — загальна настанова. Зрозуміло?
— Так.
— Тепер — головне. Фюрер вирішив наступного літа остаточно зламати хребет більшовицькій Росії. У напрямку головного удару ми сконцентруємо ще небувалу військову силу.
— Де саме? — поцікавився Хейніш.
Обергрупенфюрер невдоволено прискалив око.
— Навіщо вам це?
Під грізним поглядом шефа Хейніш знітився.
Кальтенбруннер повчально мовив:
— Вам належить знати те, що безпосередньо стосується виконання прямих службових обов’язків. Не більше! Ясно?
— Так точно! — поспішно запевнив Хейніш.
— Продовжую. Як тільки визначиться незаперечний успіх у напрямку головного удару, ми розпочнемо новий наступ на Кавказ. Цього разу — до кінцевої і безумовної перемоги. До того часу наші війська на Таманському півострові стоятимуть напоготові, поповнившись людьми і технікою. Зараз інтенсивно будуються оборонні споруди "Блакитної лінії", ешелоновані на півсотні кілометрів углиб. Уявляєте? "Блакитна лінія" забезпечує військам, зосередженим на Тамані, стопроцентну гарантію від усякої небезпеки і будь-яких сюрпризів росіян. Яка ж ваша роль у здійсненні цих грандіозних стратегічних задумів великого фюрера?
Хейніш максимально напружив увагу, намагаючись запам’ятати кожне слово шефа і навіть інтонацію, з якою воно мовлене.
— Ви тривалий час працювали на Північному Кавказі. Цей важливий стратегічний регіон вам добре знайомий. Ми вирішили використати ваші досвід і знання для роботи в розвідувально-диверсійному органі РСХА "Цепелін". З цього дня вас призначено керівником берлінського осередку "Ц". Завдання — підготовка і засилання агентів-диверсантів на територію Кавказу. Сподіваюсь, ви там залишили своїх людей згідно з попередньою директивою?
— Так точно! Я особисто проінструктував агентів і передав їх на зв’язок резидентові, що прибув з берлінської розвідувальної школи.
— Хто він?
— Член "грузинського національного комітету". Прізвище — Целебадзе. Його особиста справа зі мною.
— Облишмо справу. Врахуйте, всі оті "національні комітети" тісно пов’язують свою роботу з діяльністю у концтаборах для військовополонених, де виявляють і вербують нам придатні для агентурної роботи кадри, переважно з карним або злочинним минулим. Тому підтримуйте з "національними діячами" найтісніші і безперервні контакти.
— Слухаюсь!
— Із мовленого раніше випливає те завдання, яке ми ставимо перед очоленим вами підрозділом "Цепеліна". Ваша служба мусить максимально забезпечувати успіхи в наступальних операціях вермахту на Кавказі. Яким чином? У відповідний момент ваші агенти повинні будуть висадити в повітря не дуже численні, а тому такі цінні для ворога мости, всі до єдиного, щоб зірвати постачання російських військ під час бойових дій. Далі: руйнувати всі комунікації, вивести з ладу всі лінії зв’язку, знищувати склади боєприпасів та продовольства. Необхідно буде запровадити нещадний терор серед мирного населення і втікачів, щоб посіяти паніку. До того часу ваші агенти мусять обмежуватися лише ретельним збиранням військової та промислово-економічної інформації Підкреслюю: діяти слід обачно й розумно. З огляду на події, що розгорнуться влітку, передчасні провали нам дуже небажані. На порядку денному — тотальна війна в тилу ворога в органічному поєднанні з наступальними операціями на фронті. За виконання ви, пане штандартенфюрер, несете особисту відповідальність. Бажаю вам успіху! Ці папки, — Кальтенбруннер вказав на стіл, — ваші. Тут люди, яких ви готуватимете насамперед. Перевірені.
Хейніш виструнчився:
— Я виправдаю вашу високу довіру, пане обергрупенфюрер. Велич задумів фюрера надихає!
Розділ п’ятий
ДВА ТРИКУТНИКИ — РОМБ
Фрейлейн Крістіна Бергер могла бути задоволена — "дах" у самісінькому "лігві" їй було забезпечено надійний і зручний. Бездоганний з усіх боків. Навіть зважаючи на її вагітність, яка вже відчутно давалася взнаки. Влаштовувало її також, що Хейніш надав їй відпустку, бо службовий режим почав було виснажувати. Насторожувало, правда, що штандартенфюрер занепокоївся станом її здоров’я навіть без натяку з її боку, а не було на Хейніша несхоже — не така вдача у шефа, щоб рахуватися з турботами і клопотами підлеглих. А надто турбувало, що не визначив строк повернення на службу, мовив тільки: