Я, звичайно, не одразу впізнав у цій жінці, що завчас змарніла од тяжкої селянської праці, подругу свого дитинства. Тільки нагадування про потиличники та інші не менш приємні подробиці мого героїчного минулого дали мені можливість пригадати її. Це ж бо і вона тоді в гурті інших заздрісно дивилася на мене на високому передку!
Минуле хвилює, і ця літня жінка з дитячою радістю та наївним самозадоволенням розповіла мені, що й їй таки під час війни пощастило одного разу побувати в Харкові...
Двадцять дев'ять років, що в них вмістилося дві революції та кілька воєн, кардинально змінили співвідношення між людьми, і я, як ніколи до того, відчув слизьку гіркість минулого й міцну шкаралущу сучасного.
В новій школі, високій і світлій, вже не,—
"Катятся ядра, свіщут пулі..."
"Землею будем володіти, А паразитів жде біда!"
Хай же благословенні будуть всі сміливі шукачі вольностей та всі тачанки, що везуть нас до нових незвіданих обріїв!
1929 р.