54 їхні артефакти майстерно скомпоновані і стильно вишукані — вишукано стильні, — проте в цілому вони не більше, ніж просто сума складових. Коли хвалять техніку, то це і все, що хвалять. Бездоганну яєчну шкаралупу, а не вміст.
55 Звичайно, більшість хороших і всі великі митці демонструють високу техніку. А псевдо-технологічний митець схожий на рибалку, який вважає, що важливо вміти тримати в руках вудку і чіпляти на гачок наживку, хоча насправді важливо знати, в якій річці рибалити. Спочатку з'являється предмет, потім — його вираження; але сьогодні ми стикаємося з армією чудово підготовлених виразників, які ганяються за чимось таким, що можна було б виразити, — з натовпом досвідчених рибалок, які марно закидають вудки на середину зораного поля.
56 Контрарґумент такий: вважається, що коли здатність виражати — не те ж саме, що вираження дечого вартісного, все одно навчена прийомам вираження людина краще, ніж ненавчена, підготовлена відчувати, що варто виразити. Я вважаю, що навпаки: навчання спеціальним технічним прийомам радше обмежує, ніж розширює поле зору. Якщо ви навчаєте когось ловити рибу, використовуючи спеціальні технічні прийоми, то він дивитиметься на світ очима рибалки, який користується цими прийомами.
57 Юний обнадійливий митець, якого вчать "творити" в стилі того чи іншого успішливого сучасного митця, разом з технікою набуває і його світовідчуття; ця одвічна, але сьогодні як ніколи реальна перспектива стати постійним об'єктом для наслідування, постійно нав'язувати юній вразливій "навченій" душі своє світовідчуття і погляди на життя мусить здаватися митцеві глибокому і талановитому однією з найнеприємніших.
58 Бути митцем означає в першу чергу саморозкриття, а потім — самоствердження через свою самобутньо обрану мову. У правильній школі будь-якого мистецтва слід мати два курси: музейний курс і курс майстерності. Музейний курс просто знайомить з історією мистецтва і пам'ятниками (всіх майстрів минулого) мистецтва; курс майстерності вчить основним практично необхідним речам — синтаксису, граматиці, просодії, змішуванню фарб, академічному малюнку, гармонії, межам інструментарію тощо. Викладання чи відстоювання будь-якого стилю, світовідчуття, філософії— згубні; це псевдо-технологія, а не мистецтво.
59 Покажіть юному морякові, як пливти, але ж не спотворюйте покази компаса і карту таким чином, щоб пливти він міг тільки в одному напрямку.
60 Бути митцем не означає бути членом таємного товариства; це зовсім не вид діяльності, незбагненно-заборонений для переважної більшості людей. Любляться ж навіть найнезграбніші, найпотворніші і найнеобізнаніші коханці; в творенні артефакту важлива винятковість людини, а не прірва, яка існує, скажімо, між Леонардо і звичайними людьми. Всі ми не можемо бути Леонардами, але ми того ж виду, що й він, адже геній — це лиш один кінець шкали. Якось я піднявся на Парнас, і між земним селом у долині Арахови та прекрасною вершиною — справді такою прекрасною, як це віддавна стверджували поети — немає нічого, крім пологого схилу: ні прірв, ні скель — жодної місцини, де були б необхідні крила.
61 Дитину ж не звільняють від ігор і фізичних вправ через те, що її результати не блискучі. Музиці не можна навчити тільки одну дитину з десяти. Поезія не має нічого спільного з декламацією, із заучуванням напам'ять чи з читанням текстів задля того, щоб скласти іспити. Ритмічним малюнком слів поезія каже про те, що ви є. Те саме і з образотворчим мистецтвом, тільки замість слів — форма і колір.
62 Те, що всі ми могли б робити завдяки освіті, митець, як ми розуміємо це слово сьогодні, робить завдяки природному дару. Але всі сучасні системи освіти, з їхнім ухилом у технологію, занадто зосереджені на науці про мистецтво, тобто на історії, класифікації і поцінуванні мистецтва, і занадто мало на тому, як створюється особистістю артефакт, так, наче схеми, обговорювання, фотографування і фільмування ігор та фізичних вправ — адекватні замінники реальних речей. Марно створювати сприятливі умови для насолодження чужим мистецтвом, якщо немає таких же сприятливих умов для творення свого власного.
63 Найкращому мистецтву, як і найкращій науці, властива свобода. Обоє по суті своїй нищителі тиранії і догми, плавильники закам'янілого, порушники залізного порядку речей. По-перше, митець може протистояти уже завдяки тому, що здатний виражати опір, і тоді настає день, коли виражений ним опір виражає його. Його мистецтво призиває його. Вірш, який я пишу сьогодні, пише мене взавтра. Я відкриваю науковий закон, і тоді цей закон відкриває мене.
Ігри
64 В останньому столітті ігри, спортивні змагання і розваги, які потребують правил і суспільних контактів, стають усе важливішими. Підраховано, що 1966 року за фіналом чемпіонату світу з футболу спостерігали по телебаченню десь півтораста мільйонів чоловік. Подібно до мистецтва, ігри ми, певно, схильні розглядати радше як несерйозне заняття на дозвіллі. Та коли дозвілля більше, їхній вплив на наше життя зростає.
65 Ігри для нас набагато важливіші — і в набагато глибшому відношенні, — ніж нам хотілось би визнавати. Деякі психологи пояснюють усі символічні цінності, зв'язані з іграми та поразками й перемогами в них, з точки зору фрейдизму. Футбол являє собою погоню двадцяти двох пенісів за ваґіною; ключка для гольфу — це напружений, як сталевий держак, фаллос; шахові король і королева — Лай і Йокаста; всяка перемога — форма випорожнення або еякуляції; і так далі. Подібні тлумачення можуть щось важити — або нічого не важити — в дискусіях про походження гри. Але більшості гравців і глядачів видається набагато провдоподібнішим тлумачення в дусі Адлера, згідно з яким гра — це система досягнення переваги. Крім того, це (як і добування грошей) до певної міри відповідь людини на нелюдський ризик космічної лотереї; здатність перемогти у грі компенсує переможцеві його нездатність перемагати поза ігровим контекстом. Цей raison d'etre[8] гри найпомітніший в іграх на чисту удачу, але й багато інших ігор містять умисний ризик; навіть в іграх, технічно вільних від ризику, існують несподівані удари, обманні ходи, піщинки в оці. Біда в тому, що, встановлюючи згадану систему вирівнювання ризику, людина незабаром охоче починає вважати переможця в ній не просто удатним, а певною мірою прекрасним по своїй суті; саме так зараз вона вважає багача певною мірою прекрасним по своїй суті.