Так само і тиша опинилася на межі зникнення — майже неможливо заховатися від всюдисущих голосів радіоприймачів, телевізорів, крикливих споганів, що вриваються навіть у ваші телефонні розмови. Винахідником цього чергового злочину став "Bouygues Telecom" — ця [51] компанія першою запропонувала безкоштовні розмови по телефону за умови рекламних вставок кожні 100 секунд. Тільки-но уявіть: телефонний дзвінок, поліцейський повідомляє, що ваша дитина загинула в автокатастрофі, і ви, ковтаючи сльози, слухаєте, як веселий голосок приспівує: "Carrefour(1) — і я щасливий!"
(1) "Перехрестя" (фр.) — мережа французьких супермаркетів.
Так звана "ліфтова музика" звучала усюди, не лише в ліфтах. Мобільні телефони стрекотіли в надшвидких потягах TGV, у ресторанах, церквах, і навіть монастирі бенедиктинців не встояли перед загальною какофонією (я перевіряв!). Згідно з вищезгаданими дослідженнями, пересічний європеєць змушений вислуховувати близько 4 000 рекламних повідомлень щодня.
Людство опинилося в печері Платона. Грецький філософ уявляв, ніби люди прикуті в підземеллі, на стінах якого бачать лише тіні реальності. Печера Платона вже існує, просто ми звемо її телебаченням. На блакитних екранах нам пропонували милуватися реальністю "Canada Dry": це нагадувало реальність, це мало реальні кольори, але це не було реальністю. Ми замінили Logos на логотипи, що вибиті на вогких стінах нашого склепу.
Людству знадобилося дві тисячі років, аби дійти до цього.
А ТЕПЕР — РЕКЛАМНА ПАУЗА!
ДІЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ЯМАЙЦІ. ТРИ РАСТАМАНИ ЛЕЖАТЬ ПІД КОКОСОВОЮ ПАЛЬМОЮ, ЇХНІ ОБЛИЧЧЯ ЗАХОВАНІ ПІД ПАСМАМИ DREADLOCKS. ВОНИ НАКУРИЛИСЯ ТРАВИ І ТЕПЕР ВАЛЯЮТЬСЯ БЕЗСИЛІ — УНИХДОВБИ ЧОРНА ТОВСТУХА НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО НИХ І РЕПЕТУЄ:
— ГЕЙ, ХЛОПЦІ! ЧАС БРАТИСЯ ДО РОБОТИ! РАСТАМАНИ НАВІТЬ НЕ ПОВОРУХНУЛИСЯ. ЇХ НАДТО
РОЗМОРИЛО,АБИ ХОЧ ПАЛЬЦЕМ КИВНУТИЛИШЕ СКАЛЯТЬ ЗУБИ І ЗНИЗУЮТЬ ПЛЕЧИМА, АЛЕ ТОВСТУХА НЕ ВГАМОВУЄТЬСЯ:
— ПІДЙОМ! СІЄСТУ ЗАКІНЧЕНО!ДО СПРАВИ, ПАРУБЧАКИ! ТОВСТУХА БАЧИТЬ, ЩО ЧУВАКИ ЗНОВУ НЕ РЕАГУЮТЬ,
У ВІДЧАЇ ПОЧИНАЄ ТРЯСТИ БАНОЧКОЮ "ДАНЕТ". ПОБАЧИВШИ ДЕСЕРТНИЙ ШОКОЛАДНИЙ КРЕМ, ХЛОПЦІ КВАПЛИВО СХОПЛЮЮТЬСЯ, НАСПІВУЮЧИ ПІСНЮ БОБА МАРЛІ: "GET UP, STAND UP!" РАСТАМАНИ ВИТАНЦЬОВУЮТЬ НА ПЛЯЖІ, ТРІСКАЮЧИДАНЕТ.
PACKSHOT: БАНОЧКА "ДАНЕТ" З НАПИСОМ: "ХТО ЖНЕ ПІДНІМЕТЬСЯ ЗАРАДИ "ДАНЕТ"!"
II — ТИ
Можна зробити досить цінні відкриття
яку "Думках" Паскаля,
так і в рекламі мила.
Марсель Пруст
1.
Сьогодні на тебе чекає безсонна ніч. Відтоді, як Софі пішла, ти тупо вбиваєш вихідні. Ти слабуєш, бо зрештою знайшов своє слабке місце. Механічно дивишся "The Grind" no MTV. Тисячі дівчат у бікіні й коротеньких топі-ках викаблучуються на гігантському танцмайданчику просто неба, мабуть, десь на південному узбережжі біля Маямі. Чорні велетні так і в'ються навколо них своїми кремезними блискучими шоколадними торсами. Програмка ні про що — уславлення тілесної краси і захоплення техно. Усім повинно бути по 16. Треба бути привабливими, молодими, спортивними, смаглявими, усміхненими та попадати в ритм. Скаженіти, звичайно, але тільки усім разом і після сигналу, дисципліновано так дуріти під сонечком. І обов'язково, щоб шмаття облягало тіло. "The Grind" — це інший світ, світ ідеальних пляжів, безневинних танців. Але ж англійське "grind" це наші "довби". І це задовбування культом молодості нагадує тобі "Тріумф волі" Лені Ріфеншталь або скульптури Арно Брекера.
Час від часу одна з дівок на задньому плані, не підозрюючи, що вона зараз у кадрі, позіхає і розслабляється. Потім камера наближається, і вона, помітивши об'єктив, заводиться [57] і починає приймати пози актриси з порнухи, з удавано цнотливим виглядом смоктати пальці. Цілу нескінченну годину ти спостерігаєш за цим пляжним фашизмом, нюхаючи кокс. Аби знову не залитися кров'ю, довго розтираєш кристалики порошку на дзеркальці своєю карткою "Прем'єр", аж доки вони не перетворяться на дрібну пудру. Чим кокс дрібніший, тим менше він подразнює слизову оболонку. Все твоє життя в цих "доріжках". Вдихаючи "доріжку" через золоту соломину, ти різко закидаєш голову назад, аби нічого не попало на слизову. Тільки-но відчуваєш присмак коксу в горлі, ти випиваєш велику склянку горілки з тоніком, аби припинити це безупинне чхання. Перехворівши на алергічний риніт, ти відкрив нову хворобу: коксова лихоманка (онімілі ніздрі, хронічна нежить, тремтіння щелепи і кредитка "Прем'єр" із роз'їденим білим краєчком). Після цього ти протягом усього уїк-енду буяєш десь у хмарах поза собою.
Наркотики, за ними ти давно спостерігаєш. Бачив, як вони наближалися до тебе. Спочатку це були звичайні балачки:
— Усі вихідні ми бавилися з "Корінною". Потім з'явилися якісь друзі твоїх друзів:
— Хочеш нюхнути?
Потім ці друзі твоїх друзів стали твоїми дилерами.
Врешті-решт один з них здох від передозу, інший скінчив за ґратами. Спочатку ти їх просто пробував, час від часу, потім розслаблявся вихідними днями, зрештою, почав бавитися ними і серед тижня. Кінець кінцем ти уже й забув, що то була просто забавка. Аби бути в нормі, ти став заряджатися кожного ранку. Знемагаєш, коли до нарко-ти підмішане проносне, твій ніс розриває, коли підмішаний [58] стрихнін. Але ти ніколи не скаржишся: якби ти не підсів на цей порох, то довелося б стрибати на батуті в зеленому флуоресцентному комбінезончику, або кататися на роликах з потворними наколінниками, або горлати караоке у китайських ресторанах, або гамселити чорних разом із бритоголовими скінами, або ходити до тренажерної зали з підстаркуватими красенями, грати у лото на самоті, займатися психоаналізом на диванчику, різатися в покер із шахраями, серфінгувати в Інтерне-ті, відвідувати клуби аматорів садо-мазо, сидіти на дієті, хлебестати віскі вдома, вирощувати садові рослинки, кататися на лижах, колекціонувати марки з міськими краєвидами, по-міщанськи сповідувати буддизм, завести кишенькового тамагочі, записатися до гуртка народних ремесел, зачастити на анальні груповухи. Усім потрібно чимось займатися, типу "для розслабону", але ти прекрасно розумієш, що насправді всі просто хочуть якось виправдати своє нікчемне існування.