— Він такий же здібний, як і ви?
— Це зрозуміло кожному, хто, не шкодуючи часу й зусиль, навчився збирати інформацію і логічно думати.
— Навряд чи у світі є багато таких людей.
— Мало. Їх називають професіоналами.
Аомаме сіла на стілець і торкнулася пальцем кінця все ще холодного носа.
— І цей чоловік більше не показується біля садиби? — спитала вона.
— Він знає, що його постать дуже впадає в очі. А також те, що встановлено спостережні відеокамери. Тому за короткий час зібрав певну інформацію й подався на інше мисливське угіддя.
— Отже, він тепер знає про зв'язок між мною і мадам. Що це означає щось більше, ніж просто стосунки тренера спортивного клубу із заможною клієнткою. Що це має відношення до притулку для жінок. Що ми виконуємо якийсь проект.
— Можливо, — погодився Тамару. — Наскільки я розумію, він наближається до суті справи. Дедалі ближче.
— Але за моїми даними складається враження, що цей чоловік скоріше діє самостійно, а не як член великої організації.
— І я такої ж думки. Велика організація, не маючи особливого задуму, навряд чи доручила б людині з такою помітною зовнішністю таємне розслідування.
— І все-таки цікаво, про що й для кого він веде таке розслідування?
— Ну, тільки одне я знаю: що він здібний і небезпечний, — відповів Тамару. — А все інше зараз — це лише припущення. Я стримано припускаю, що в якійсь формі він пов'язаний із "Сакіґаке".
Аомаме задумалася над цим стриманим припущенням.
— І цей чоловік перейшов на інші мисливські угіддя?
— Саме так. Та куди перейшов, невідомо. Якщо спиратися на логіку, то зараз його увага звернена на пошуки місця, де ви переховуєтеся.
— Але ж ви казали, що цього місця майже неможливо знайти.
— Це правда. Ніяке розслідування не здатне виявити зв'язку між мадам і багатоквартирним будинком. Такий зв'язок повністю усунуто. Але так буде недовго. Якщо облога триватиме, то згодом десь станеться пролом. У несподіваному місці. Скажімо, ви зненацька вийдете надвір, і він випадково вас помітить. Це одна з таких можливостей.
— Я не виходжу надвір, — категорично відповіла Аомаме. Та це, звісно, була неправда. Вона двічі виходила з квартири. Перший раз, коли бігла до Тенґо на дитячій гірці парку. А другий, коли в пошуках виходу зі світу 1Q84 року поїхала на таксі до аварійної зупинки на столичній швидкісній автостраді номер три поблизу Санґендзяя. Але в цьому вона не могла зізнатися Тамару. — Цікаво, як у такому разі цей чоловік спробує знайти мене?
— На його місці я ще раз перевірив би ваші біографічні дані. Що ви за людина, звідки приїхали, що досі робили, що зараз думаєте, чого прагнете, а чого ні? Додатково зібрану інформацію розклав би на столі, перевірив би й проаналізував би.
— Тобто роздягнули б догола?
— Саме так. Поставив би вас голою під яскраве холодне світло. Всю дослідив би за допомогою пінцета й мікроскопа й розкрив би характер вашого мислення і поведінки.
— Не зовсім розумію. А хіба аналіз такого індивідуального характеру врешті-решт вказав би на місце мого перебування?
— Не знаю, — відповів Тамару. — Можливо, вказав би, а можливо, й ні. Залежно від обставин. Просто кажу, що я робив би на його місці. Бо іншого не придумаю. У кожної людини є свій стереотип мислення й поведінки, що робить їх уразливими.
— Це схоже на наукове розслідування.
— Людина не може жити без такого стереотипу. Так само, як музичний твір без теми. Водночас стереотип стягує обручем людське мислення й поведінку, обмежує її свободу. Змінює порядок пріоритетів, а інколи спотворює логіку. В даний момент ви кажете, що не хочете звідти рухатися. Принаймні до кінця року відмовляєтеся переїжджати до безпечнішого місця. Бо чогось шукаєте. І поки того чогось не знайдете, звідти не можете поїхати. Чи, може, не хочете?
Аомаме мовчала.
— Я докладно не знаю, про що йдеться й чого ви так сильно хочете, але розпитувати не збираюся. Однак, по-моєму, це щось — ваша особиста слабина.
— Можливо, — визнала Аомаме.
— І цей Фукускеголовий, мабуть, завзято полює за особистою причиною, яка вас сковує. Гадає, що натрапить на пролом. Якщо, звісно, він такий здібний, як я собі уявляю, що збере всі уривки інформації й докопається до причини.
— Думаю, не докопається, — сказала Аомаме. — Не зможе знайти зв'язок між мною і цим щось. Бо його треба шукати в моїй душі.
— Ви впевнені в цьому на сто відсотків?
Аомаме подумала.
— На сто відсотків не впевнена. Лише на дев'яносто вісім.
— Тоді варто всерйоз турбуватися про тих два відсотки. Як я вже казав, цей чоловік — професіонал. Здібний і витривалий.
Аомаме мовчала.
— Професіонал — це щось схоже на мисливського пса. Винюхує запахи, які не може почути звичайна людина, і розпізнає недоступні їй звуки. Якби він робив так само, як звичайна людина, то не став би професіоналом. Та навіть тоді він не може довго жити. Тому варто берегтися. Я добре знаю, що ви — обережна людина. Але будьте обережнішими, ніж були досі. Найважливіше не визначається відсотками.
— Я хотіла б вас запитати, — сказала Аомаме.
— Що?
— Що ви збираєтесь робити, якщо Фукускеголовий ще раз тут з'явиться?
Якусь хвилину Тамару мовчав. Очевидно, такого запитання не сподівався.
— Мабуть, нічого не робитиму. Не чіпатиму. Наразі він майже ні на що не спроможний.
— Та якщо він почне дошкуляти?
— Наприклад, чим?
— Не знаю. Чимось, що вас дратуватиме.
Тамару захрипів.
— Тоді, можливо, відправлю йому якесь послання.
— Як професійному колезі?
— Ну... — почав Тамару, — але перед тим, як почати конкретні дії, треба перевірити, з ким він пов'язаний. Бо якщо матиме підтримку збоку, то ми опинимося в небезпечному становищі. Тільки після такої перевірки можна до чогось братися.
— Перед тим, як стрибати у плавальний басейн, треба зміряти його глибину.
— Так би мовити.
— Але ви оцінюєте, що він діє самостійно. Без сторонньої підтримки.
— Ага, так оцінюю. Але досвід показує, що інколи інтуїція мене підводить. На жаль, ззаду не маю очей, — сказав Тамару. — У всякому разі, будьте до всього уважні. Якщо помітите підозрілу людину, якусь найменшу зміну навколо, незвичну подію, повідомляйте.
— Зрозуміло. Буду пильнуватися, — сказала Аомаме. "Не треба мені й нагадувати, — подумала вона. — Я виглядаю Тенґо й намагаюсь не прогледіти найменшої дрібниці. Однак я маю тільки два ока. Як казав Тамару".