$Ранні роки
26 лютого 1802 року-це день, коли у Франції народилася справжня легенда на ім,я Віктор-Марі Гюго. Але, в народі письменника звуть простіше, лише першим ім,ям з двох та прізвищем. Родина Гюго в той час мешкала у місті Безансон. Батько Жозеф не мав бажання повторювати долю свого батька та працювати столяром. Він знайшов своє призначення у військовій справі. Тим паче, що його командир був великий та могутній Наполеон. Матінка Софі росла у заможній родині дуже інтелігентною та освіченою людиною. Майбутній поет був молодшою дитиною, народжений після двох старших братів. У зв,язку з тим, що глава родини не міг тривалий час сидіти на одному місці, вся сім,я кожен раз вирушала разом із ним. Так у 1811 році вони прибули до Іспанії, в Мадрид, де й оселилися на деякий час, але нетривалий. Життя в сонячному місті виявилось не таким довгим,як очікувалось, так саме, як і шлюб між подружжям Гюго. Вже через пару років сімейним узам прийшов кінець, через те, що молода жінка, якою ще тоді була мама майбутнього кумира, зустріла нове кохання свого життя. Батьки розлучилися і молодший син з матусею переїжджає до столиці Франції, тому Париж зустрічав маленьку родину вже в оновленому складі.
$Освіта
Освіта розпочалася ще в Мадриді, де хлопець навчався у коледжі. Там він отримав гарні знання, підтягнув іноземні мови, адже основи деяких предметів йому довелось пізнати ще в домашніх умовах. Також в той період почала проявлятися й любов до книжок, які він поглинав з великим завзяттям. До бажань юнака не прислухалися та не бачили в ньому майбутнього автора відомих творів. Тому він не мав права обирати свою професію й заклад для навчання. Батько бачив у синові талан до наук, йому здавалось, що той міг би стати відомим вченим, яким би пишалися всі рідні. Але хлопець не міг поховати в собі дар, який був даний з небес. Спогади про пережиті подорожі надихали його творити та писати. Він піддається потягу та починає народжувати світові поеми. За шалені труди та великий талант, в такому юному віці п,ятнадцяти років, нові творіння були оцінені гідно. У 1817 році їх побачили в Академії літератури.
$Творчість
На рахунку Гюго багато романів, поезій, есе. Він любив не тільки займатися написанням творів, але й організовувати групи. Так, у 1827 була створена спілка, до якої входили багато творчих людей. Одним із них був Александр Дюма-відома постать художньої літератури. Звісно, поруч з такими людьми було дуже цікаво, кожен міг отримати свій власний досвід та надихнутись на написання чогось значущого у своєму житті.
"Собор Паризької Богоматері"-один з найвідоміших романів, автор створив його у 1831 році. Центральними особами в ньому є гарна молода дівчина на ім,я Есмеральда та чоловік, якого всі зневажають та ображають за його ваду у вигляді горба на спині, змінивши його зовнішність. Проте, юна дівчина відрізняється не аби якою вродою, про яку сама вона не здогадується. Красуня не може залишити чоловічі серця у спокої, тому в неї закохуються всі, коли тільки бачать таку природну красу. Потворний горбань теж не проходить повз її чар й закохується настільки сильно, що в самому фіналі ці почуття приводять до справжньої катастрофи. Сама ж німфа палає коханням до іншого хлопця, лицемірного та нечесного на ім,я Феб, котрий бажає одружитися з прекрасною особою. Лише один не гарний хлопець на ім,я Квазімодо, продовжує щиро любити молоду, розуміючи, що вона ніколи не відповість йому взаємністю. Фінал роману дуже трагічний. Коли Есмеральда гине, то горбань неспроможний витримати цього горя. Тому бачить для себе тільки смерть поруч з коханням усього його життя. Пізніше очевидці знайшли два скелети. Вони належали дівчині та Квазімодо. Перший раз на екрані глядачі побачили фільм у 1905 році. Потім ще було знято тринадцять стрічок, остання у 1999 році.
"Останній день засудженого"-повість, яку створили у 1829 році. На протязі всієї розповіді автор ставить багато питань, висуває припущення та описує думки. Головний герой проживає свої останні дні в муках та роздумах. Він знає, що попереду на його більш нічого не чекає, окрім гнітючої смерті. Йому була призначена смертна кара, але в чому винен цей чоловік, точно не відомо. Мабуть, за жорстоке вбивство, бо інакше немає ніякої причини, за що можна з такою жорстокою зневагою поставитись до людини та позбавити її найціннішого, життя. Він має лише одну останню мрію, котра взагалі не виправдала очікувань. В,язень дуже хотів востаннє побачити та обійняти свою маленьку донечку, але вона не впізнала тата й не пішла в рідні обійми. Цією повістю автор хотів описати все, що може відчувати той, хто зовсім скоро побачить цей світ в останнє та які жахливі думки з,їдають душу та надривають серце.
$Особисте життя
Зміни в особистому житті трапилися у 1822 році. У жовтні письменник побрався з молодою дівчиною на ім,я Адель. Любов двох закоханих принесла свої плоди, котрими стали діти, троє синів та дві донечки. Але зовсім скоро в сім,ю завітало горе і принесло з собою смерть одного із дітей в віці немовляти.
$Смерть
Великий поет, улюбленець мільйонів, прожив вісімдесят три роки різноманітним, цікавим та творчим життям. Його спіткало нещастя, яке принесло з собою хворобу легенів. Поважний вік та відсутність в ті роки дієвих ліків, призвело до смерті. 22 травня 1885 рік-теплий день, який став останнім днем весни для Віктора Гюго. Тіло його кремували, а прах заховали у місті Пантеон.