Євген Плужник
(1898 - 1936)
$Ранні роки
Народився майбутній поет у сім'ї дрібного купця 26 грудня 1898р. у слободі Кантемирівці, колишнього Богучарського повіту, Воронезької губернії. Окрім нього у батьків підростали ще семеро дітей. Та вижили не усі, оскільки хворіли на спадкові сухоти. Атмосфера, у якій зростав Євген була дещо специфічною. Мати весь час була заклопотана хворобами дітей, тому вихованням хлопчика здебільшого займались старша сестра Ганна і брат Іван. Саме вони навчили його читати і писати ще у ранньому віці. Батько був неосвіченим, проте досить начитаним і з великим життєвим досвідом. Завжди мріяв дати дітям краще життя і працював не покладаючи рук.
$Освіта
Виростав Євген талановитим, допитливим і здібним хлопцем. Таким і вступив у Воронезьку гімназію, де у всіх предметах обігнав своїх однолітків. Та поволі його інтерес до навчання почав гаснути, він ледве складав іспити, щоб перейтив в наступний клас. В той час, ні погрози батька, ні настанови вчителів не діяли на нього. Батько дивувався такій поведінці сина і не розумів його вдачі. Євген був мрійником, романтиком,кажучи сучасним словом - інтровертом, який просиджував ночі в гімназійній бібліотеці, перечитуючи книги.
Своє навчання Плужник продовжив у Ростовській гімназії. Тут він рідко відвідує заняття, проте багато читає, записавшись в усі бібліотеки міста. Успішно складає іспити екстерном і 1918 року закінчує гімназію в Боброві. Після цього разом з батьком повертається в Україну, оселяється у селі Велика Багачка і починає свою вчительську діяльність у початковій школі.
Через рік Євген вирішив спробувати себе актором мандрівного театру. Та уже 1920 року від’їжджає до Києва погостювати у своєї сестри Ганни Скороходько, яка працювала лікарем - фтизіатром.
Під впливом чоловіка сестри Антона Скороходька, який був ветеринаром, Євген вирішує вступити в медичний інститут, що було, як виявилось пізніше, помилкою, бо вже за рік навчання він зрозумів, що зоотехнічна наука це не для нього. Після цього, раптово, молодий хлопець вирішує приєднатися до театру Леся Курбаса, починає ходити на лекції у Муздрамін і, здається, потрапляє вперше в житті у своє середовище з чого і розпочинається його непростий творчий шлях.
$Творчість
1923 року під псевдонімом Кантемирянин публікуються перші твори Плужника "Пригадай" , "Більшовик", "Серп і молот", "Жовтень" і "Рур". Згодом молодого поета запрошують на письменницькі збори, де сам М. Рильський представив його іншим письменникам. 1924 року Євген вперше дає публічний виступ поета, на запрошення наймолодшої літературної організації "Ланка", членом якої він стає пізніше. 1926 року завдяки дружині поета вийшла в світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні". Євген "все писав, писав, - розповідала вона, - а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже - він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: "Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися".
У другій половині 20 років Плужник активно займається творчою діяльністю. У цей час було написано безліч віршів, що увійшли у збірку "Рання осінь" та "Рівновага". Також поет починає працювати над п'єсою та зміцнює свої стосунки з театром Курбаса. Окрім цього, він шукає матеріал для написання словника ділової мови, захоплюється перекладацькою діяльністю.
Проте у липні 1926 року стан його здоров'я погіршився, горлом пішла кров. I відтоді життя підлягало суворому режиму, який передбачав: літо на Полтавщині, осінь - у Криму, весна - на Кавказі.
У цей час Плужник вимушено розриває зв'язки з "Ланкою".
1927 року побачила світ друга збірка поета "Рання осінь". А через рік видавництво "Сяйво" надрукувало перший роман "Недуга", який критики прирекли на невдачу, хоча такий вирок був абсолютно безпідставним. 1929року було опублікувано дві його п'єси, спрямовані проти міщанства: "Професор Сухораб" і "У дворі на передмісті" .
Початок 30-их років знаменується розквітом літературної діяльності поета, не зважаючи на хворобу. Саме у цей час Плужник здійснює переклад українською мовою "Невський проспект" М. Гоголя, "Злодії" Чехова"та багато інших.
Восени 1932р. поет представляє широкому загалу свою п'єсу "Шкідники", подавши рукопис до ДВУ. Згодом повелись розмови про постановку "Шкідників" на сцені театру "Березіль". Але не судилося, оскільки Леся Курбаса було звільнено з посади художнього керівника і директора театру. А невдовзі Є. П. Плужник був репресований і 2 лютого помер на засланні.
$Особисте життя
Євген Плужник був одруженим. Зі своєю майбутньою дружиною Галиною Коваленко познайомився на лекції у Муздраміні. Вона навчалася на історико-філологічному факультеті Інституту народної освіти, а вечорами приходила слухати лекції з історії театру. Поет закохався у неї одразу, а щоб перевірити міцність своїх почуттів покинув кохану і поїхав у Миргород. Через пів року він повертається, але вже з твердим наміром одружитись. І в жовтні молодяти відіграли весілля. Дружина поета працювала у видавництві "Книгоспілка", була знайома з багатьма редакторами і саме вона розносила його твори по редакціях. Згодом навіть звернулась до М. Рилського, щоби той прочитав вірші Плужника.
Довге і щасливе життя їм не судилось. У віці 38 років, далеко від дому, на засланні, зморений хворобою і ув'язненням, Євген став ще однією жертвою сталінського репресійного режиму і залишив молоду дружину вдовою всупереч незламному бажанню жити. Ось що знаходимо у його останніх листах до жінки "Присягаюся тобі, я все одно виживу!"
Галина Коваленко з Плужником прожила у шлюбі 10 років. Проте дітей у них так і не було. Після смерті чоловіка молода вдова покинула Київ і переїхала на захід країни, згодом у Німеччину, а потім емігрувала у Сполучені Штати. Померла на 91 році життя у Нью Йорку, тримаючи під подушкою збірку поезій чоловіка.
$Смерть
Усього 10 років тривала літературна діяльність поета. Разом з багатьма іншими молодими письменниками він потрапив у жорна диявольської машини тоталітарного режиму, яка працювала задля винещення української інтелігенції. Плужник був заарештований у грудні 1934р. , спершу його засудили до розстрілу, але потім замінили на 10 років ув'язнення.
Стан здоров'я поета був вкрай безнадійним і важким. Він мав поганий апетит і біля нього весь час була подушка з киснем, він майже не вставав з ліжка, погано спав, важко дихав. Бувши у лікарняному ліжку, Євген не переставав писати. Вірші, написані в той час були похмурими та песимістичними.
Страждання і трагедію свого життя Плужник переживав без нарікань і скарг. Як пригадує лікар, який доглядав увязненого Плужника в останні роки його життя: "Євген відчував, що помирає. Одного ранку він цілком спокійно, наче так і повинно бути сказав :"Миколо, принеси мені холодненької води, я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру". Тоді повільно вмочив руку, підніс її до чола і так тримав, закривши очі, щось згадував. "
Євгена Плужника поховали на Соловецькому кладовищі, яке було розташоване за стінами Кремля у сякій-такій труні. Чи збереглася могила поета?Ні.
На даний час можна знайти меморіальну дошку на будинку в Києві на Прорізній вулиці, де колись жив поет.
З 1992 іменем Євгена Плужника названа Центральна районна бібліотека Шевченківського району Києва (вул. Прорізна, 15).