Жан - Батіст Поклен (більше відомий як Мольєр) був всесвітньовідомим французьким письменником, драматургом, актором, та одним з засновників «Блискучого театру».
$Ранні роки
Народився Жан у Парижі, 15 січня 1622 року в буржуазній сім’ї, яка на протязі більш як декілька сторічь займалася драпірувальними та декоративними роботами. Батько письменника був купцем, торгував шпалерам паралельно займаючись декором. У Жана - Батіста було 3 брата та 2 сестри, які нажаль померли ще у дитинстві. У віці десяти років хлопець втратив матір, тож його вихованням займалися батько та мачуха. Згодом, у 1636-му з життя пішов й батько. Дідусь письменника часто водив хлопця на різноманітні вистави, комедії та трагікомедії, тож не дивно, що хлопчик у дитинстві мріяв стати актором та згодом тісно пов’язав своє життя з цим видом діяльності.
$Освіта
Навчався письменник у єзуїтській школі у Клермонському коледжі, де вивчав латинь та зробив переклад філософської поеми «Тіта Лукреція Кара«Про природу речей»на французьку, яка правда, згодом була загублена. Закінчивши навчання у 1639-му юнак вдало склав іспит на звання ліцензіата в Орлеані.
$Творчість
Професійний шлях Мольєра розпочався у 1640 – му, тоді він, після смерті свого батька спочатку продовжив займатися сімейним ділом, щоправда «вистачило» його на два роки. Вже у 1642-му він кинувши роботу декоратора, почав пробувати себе у ролі актора та драматурга. Таким чином, у 1643-му він став на чолі «Блискучого театру», а через деякий час він був задіяний тут вже у ролі актора у п’єсах трагічного жанру. Саме й в цей період і «народився» псевдонім Мольєр.
У 1650-му Жан - Батіст був задіяний головою трупигерцогаД'Епернона — Шарля Дюфрена. Паралельно з цим працювавМольєр зростав і як письменник. У той період він написав цілу низку сценарії, які теж нажаль не збереглися до наших часів. Зі збережених невеличких п’єс залишилися тільки «Ревнощі Барбульє» та «Летючий лікар», але те що вони були написані саме Мольєром викликає сумніви серед біографів. Ще також існує ряд заголовків до ідентичних п’єс, ролі у яких він виконував проживаючи у провінції після повернення з Парижу, серед них можна відмітити: «Гро-Рене школяр», «Доктор-педант», «Горжібюс в мішку», «План-план» та інші. Вони ж, до речі, перекликаються з низкою пізніше створених комедій драматурга, серед них: «Горжібюс в мішку» і«Витівки Скапена».
Репутація театру була і так хорошою, але після створення таких віршованих комедій написаних на італійський манер, як «Очманілий» у1655році і «Любовна досада» у1656– му його слава просто загриміла. Одним з улюблених принципів драматурга при створені своїх шедеврів було змішати «Італії зі старими та новими комедіями». Так, у цих двох п’єсах характери персонажів особливо не пророблені, однак ставка тут була на комічність та розвагу для глядача.
Період драматургії у житті Мольєра продовжився і у Парижу, куди він прибув восени 1658-го року з трупою для виступу у Луврському палаці перед Людовіком XIV. Його комедія «Закоханий лікар» була свого роду переломним моментом, скільки так сподобалася королю, що він надав Мольєру для виступів придворний театр Пті – Бурбон, у якому він разом з колегами по театру і грали включно до 1661-го. Згодом трупа перемістилася до Пале – Рояль, до театру де Мольєр грав до кінця своїх днів. Так, у цей «паризький період» Жан - Батіст все більше створює «гарячкові» драматургічні твори, які були насичені напругою від початку до кінця. У такій манері драматург творив до самої смерті. Саме ці 15 років, між 1658-1673 - ми були для нього ударними, тому як він створив свої найкращі з роботи.
У 1659-му світ побачила комедія у одному акті ««Смішні манірниці», яка мала величезний вплив на тогочасну молодь, особливу жіночу її половину. Але разом з тим дуже образила видних манірниць, у зв’язку з чим була заборонена протягом двох тижнів, однак після цього успіх її був вдвічі більшим.
У наступному, 1660-му, Мольєр створив ще одну комедійну п’єсу, яку назвав «Сганарель, або Уявний рогоносець», яка на цей раз вразила чоловіків, однак ніякої заборони на її показна цей раз не проводилося.
Наступні комедії драматурга, такі наприклад, як «Школа чоловіків» та «Школа дружин» були свого роду переходам його творчості від комедії як такової до комедії соціально – психологічної. Тут драматург освічував такі питання як кохання, шлюб і ставлення у ньому до жінки, та інші.
Та і тут не відбулося через грізних нападок на нього зі сторони буржуазних ворогів, яким однак Мольєр відповів своєю наступною п’єсою «Критика на „Школу дружин“, що побачила світ у 1663-му, у якій він підняв на сміх покору перед «правилами» Аристотеля, а також смішну природу людини з усіма її недоліками.
Проміж іншого у драматурга була ще одна ціль, довести суспільству, що комедія є «вищою» ніж трагедія, і що сам цей жанр є класикою театру і драматургії взагалі, що і проявилося у п’єсі «Критика на „Школу дружин“. За цим звісно посипалися нові «удари» на його голову зі сторони все ж тої буржуазії. А він у відповідь лише створив свою наступну п’єсу «Версальський експромт» 1663-го року. Вона була досить цікавою та оригінальною по своїй будові та місцем дії (у театрі). У ній він жорстоко висміював придворних маркізів, та відкрито показував своє войовниче і зневажливе ставлення до дворянства.
За цим послідував період більш зрілих комедій драматурга до яких можна віднести: комедію – балет «Нестерпні» , «Одружені з примусу» та «Принцеса Елідська» за 1664-й рік, «Любов-цілителька» за 1665-й, «Сицилієць, або Любов-живописець» створену у1666– му, «Пан де Пурсоньяк» за1669– й,«Уявний хворий»за1673– й, та ряд інших.
Так, у цих творах Мольєр він «взяв під приціл» верхівкуфеодально-аристократичногосуспільства, його найвищі класи, та показав їх, а скоріш «оголив» їх лицемірство прикрите під рясами та припудреними перуками.
Також потрібно згадати і про «Дон Жуана», який побачив світ у 1665-му. Тут драматург мішенню для себе обрав феодальне дворянство. За основу було узято іспанську легенду про чарівного дон Жуана який був великим спокусником жінок, та драматург додав трохи від себе, а саме трішки сатири, що зробило з твору просто бомбу яка облетіла майже усі театри Європи.
До більш пізнього періоду драматурга можна віднести п’єсу «Мізантроп», яку спочатку зустріли холодно та ворожо. Але він пішов іншим шляхом, від поєднав її з комедією «Лікар з примусу» за 1666 – й, після чого вона мала великий успіх та збереглися у репертуарі драматурга. Тут основними персонажами були неуки та лікарі – шарлатани.
Взагалі, як можемо бачити драматургічна діяльність Мольєра з усіма «нападками та відповідями» нагадує свого роду перетягування канату або гру у пасочки, де кожен хоче зруйнувати те, що зробив інший, тому що пісочницю не поділили.
Багато з наробків Мольєра не збереглися до наших днів, однак серед тих які є, можна відмітити: комедію «Ревнощі Барбуль» за 1653-й , «Дон Жуан», «Шлюб з примусу», «Тартюф», «Комічну пастораль», «Блискучих коханців», «Вчених жінок», та цілу низку інших.
$Особисте життя
Нажаль особисте життя Жана - Батіста не можна назвати щасливим. Дружиною його була Арманда Бежар, з якою він побрався у 1662-му, коли йому було сорок років. Можливо, тому що вона була в два рази молодша за нього, а можливо просто була такою, але це не змінює сутті вона жахливо обманювала Мольєра, та й узагалі стосунки між ними були далекі від не те щоб ідеальних, навіть просто хороших. У цьому шлюбі народилося троє дітей.
$Смерть
Останні роки життя драмутург дуже тяжко хворів, але тим не менш спромігся дописати останню свою п’єсу «Уявний хворий» та зіграти в ній роль Аргана, після чого його принесли додому, оскільки сам вже не мав змоги, де він через декілька годин і відійшов у інше життя. Сталося це 17 лютого 1673-року у Парижі. Мольєру був лише 51 рік.
Проте і зараз його не полишили у спокої. Оскільки того часу професія актора вважалася грішним ділом, а драматург не встиг покаятися, паризький архієпископ взагалі забороняв поховати його. Однак за наказом короля все-таки мусив відступити. Так, одного з найвидатніших драматургів Франції ховали серед ночі, без усіляких, навіть найнезначніших обрядів. Більше того за огорожею кладовища серед самовбивць та нехрещених дітей.
Отак віддячили та оцінили.
Цікаві відомості про Мольєра
1. Драматург за своє життя не раз відбував покарання у в’язниці за борги театру, після банкротства.
2. Свого часу між ним та його другом, Жаном Расіном, виникла суперечка через прем’єру в театрі Мольєра п’єси Расіна «Олександр Великий», яку той віддав для постановки іншій трупі, хоча домовленість була зовсім іншою. Драматург був сильно ображений тому ніякого подальшого спілкування і дружби між ними вже бути не могло.
3. У 1792 – му останки Мольєра перенесли до музею французьких пам’ятників, і лише 1817-го їх поховали на цвинтарі Пер Лашез, що у Франції.
4. Хрещеним батьком відомого драматурга був не хто інший як Людовік XIV.
5. Будинок у якому свого часу жив Жан-Батіст «доброзичливі» сусіди та й майже усі в окрузі прозвали мавпячим, а його самого близнем, тому що ганок його прикрашали хвостаті мавпочки. Не дивлячись на це, вже на схилі літ займаючись проектуванням свого герба Жан – Батіст навіть і не подумав відмовлятися від свої хвостатих подружок, які все життя служили свого роду захисниками будинку, зобразивши їх на гербі.
6. На сьогоднішній день аж дві паризькі вулиці «б’ються» за те, щоб назватися місцем народження поета. Серед них Сент-Оноре та Отей, і поки що і на одній і на другій встановлені одинакові меморіальні дошки з ідентичними написами «На цьому місці був будинок, в якому народився Мольєр».
Жан - Батіст Поклен по істині невмирущий драматург, твори якого вже більш як шість сторічь продовжують ставити на всіх можливих сценах всіх театрів світу, а таким може «похвалитися» далеко не кожен. Залишається тільки насолоджуватися його творами, які дійшли до наших днів, долучаючи до його творчості наступні і наступні покоління.