Створювати несподівані історії, що захоплюють з першого слова - нелегке завдання, з яким чудово справляється Маркус Зусак. Сучасний австралійський письменник, книги якого знаходять своїх читачів по усьому світу.
Маркус Френк Зусак народився 23 червня 1975 в Сіднеї. Раніше, в 1950-х туди емігрували його батьки: мати Ліза з Німеччини та батько Гельмут з Австрії. Всього родина має четверо дітей, крім Маркуса двох доньок та старшого сина.
Під час свого прибуття до Австралії, батьки не вміли читати чи писати англійською мовою, але робили все можливе, аби англійська стала рідною для їхніх дітей. Як говорить письменник в своїх інтерв’ю, саме батьки передали йому любов до читання і навчання, прививаючи пошану до нової культури, щоб діти не мали проблем зі спілкуванням. Це в результаті стало поштовхом до його літературного життя: «Я прочитав декілька книжок, і навіть не помітив перегортання сторінок. Тоді я подумав, що саме це хочу зробити зі своїм життям».
В підлітковому віці Маркус Зусак був досить самотнім, й в книгах його приваблювали саме такі персонажі. І якщо в дитинстві йому було складно залишатись на самоті, но в дорослому житті ця схильність допомагає йому в написанні нових книжок. Адже бути письменником, це вміти отримувати щастя, знаходячись на самоті.
Улюблена книга дитинства
Улюбленим персонажем дитячих книг Маркуса був, Груг- австралійський вигаданий персонаж, що автором якого є Тед Прайор. Цей персонаж захоплюється навколишнім світом, а щоденні проблеми вирішує в незвичайний, але добрий спосіб. Так коли равлики почали їсти його капусту, Груг почав саджати більше капусти, аби вистачило йому і равликам.
Живучи далеко від батьківщини, батьки не забували своєї історії, тому Маркус як і його брат й сестри виріс на їх розповідях. Історіях матері, яка в шість років вперше побачила, як людей ведуть до концентраційних таборів, як можуть побити, якщо хтось наважиться подати їм трохи хлібу, та про жах який вона відчувала від всього, коїться. Історіях батька, який зневажав окупаційну владу і попри небезпеку ігнорував обов’язкові збори Гітлерюгенд. Тому хлопчик вже з дитинства знав, яким суперечливим може бути світ, але й в ньому є краплина доброти.
Та сам Маркус Зусак, всупереч цьому, згадує, що він мав цілком звичайне австралійське дитинство, з братом та сестрами. Одним із найбільш палких його захоплень був серфінг, типовий вид дозвілля для Австралії. І згадуючи щасливі миті, називає теплий день 1987, день коли майбутній письменний осідлав свою першу хвилю.
Під час навчання в середній школі, 11-ти річний Маркус Зусак вперше у своєму житті зіткнувся з упередженнями людей, щодо німців і часів Другої Світової Війни.
Так на одному зі своїх виступів, він згадує, що учнів його школи, що не хотіли ділитися своїми обідами могли назвати «євреями». А коли на одному з уроків історії, коли діти дізнались про нацистку партію та її злочини, один з його однокласників, не роздумуючи сказав, що літера Z, в слові Nazi (нацист)- означає Зусак. Ці події, нагадали йому про історії батьків з дитинства, які настільки сильно різнилися, що здавалося, були сказані різними мовами. Адже Маркус знав, що не всі німці підтримували чинний режим, були ті, що чинили опір і в складні часи, знайшли силу залишатися людьми. І саме для них, щирих та справжніх він згодом захоче написати книгу, якій судилося стати всесвітньо відомою. Та поки, лише збирає історії, що згодом стануть його ключем до справжнього успіху.
Тим часом навчання продовжувалось, в подальші шкільні роки, Маркус та його брат Робб Зусак мали великий успіх в спорті, та навіть грали в місцевій команді з регбі. Та з роками спортивний запал Маркуса почав згасати, як згадує зараз його брат, досить типовою була ситуація коли вся команда після тренування йшла до паба, а Маркус йшов до дому і починав писати.
Любов Маркуса Зусака до книги буде супроводжувати його протягом всього життя. Школа в Енгадіні стане першим кроком його освіти і літературного життя. Навчаючись там 1991 року, в 16 років він пише першу свою книгу, довжиною вісім сторінок і як зізнається автор, вона могла б перемогти в конкурсі серед найгірших книг, але парубок не здавався. Як він говорить зараз, «починаючи писати, я починаю з написання восьми сторінок, котрі є невдалими. Та коли я повернуся до них наступного разу, я візьму звідти гарні думки і почну знову. »
Наступного, 1992 року Маркус Зусак вже студент Університету Нового Південного Уельсу де вивчає переважно англійську філологію та історію. Отримавши вчительський ступінь, він повертається до рідної школи, але вже як вчитель. Також в той час продовжує писати, відправляти свої роботи видавцям та отримувати безліч відмов.
Тому коли зараз Маркус Зусак отримує питання, про поради для молодих письменників, то відповідає базуючись на своєму досвіді:
«Не бійтеся поразки. Я зазнаю невдачі щодня. Я тисячі разів зазнавав невдачі під час написання «Крадійки книг» і тепер ця книга значить для мене все. Звичайно, я маю чимало сумнівів і пересторог щодо неї, але її ідеї які я вважаю найкращими, прийшли до мене, коли я працював, як тоді здавалося, безрезультатно. Невдача, була найкращим другом для мене, як письменника. Вона перевіряє, чи є у вас те, що потрібно, щоб дійти до кінця. »
До того як стати письменником Маркус Зусак працював маляром, прибиральником, та як ми вже знаємо, вчителем англійської мови в середній школі. Тому автор, як ніхто знає, наскільки складним і заплутаним може бути шлях до успіху.
Маркус Зусак є автором шести книг, дві з яких стали міжнародними бестселерами, перекладені понад 30 мовами і перевидані в багатьох країнах. Критики з усього світу називають його літературним феноменом.
Перший роман «Андердоґ» вийшов у 1999 році й був надрукований після років відмов та сумнівів. В книзі розповідається історія життя Кемерона Вулфа та його брата Рубена, які переживають тяжкі часи для своєї сім’ї. Продовження їхніх пригод відкриється вже у 2000 році в книзі «Боротьба з Рубеном Вульфом». Третя й остання книга в серії про сімейство Вульф «Коли пси забрешуть» побачила світ у 2001 році. В деяких країнах вона відома під назвою «Здобути дівчину».
Та найбільшу популярність Маркусу Зусаку, принесла книга «Крадійка книжок». Книга була опублікована у 2005 році й затвердила свого автора як фаворита серед міжнародних шанувальників і критиків. Вона вже перекладена більш як 30 мовами, й протягом довгого часу є лідером серед книжок в багатьох країнах. «Крадійка книжок» повертає читачів до Німеччини 1939 року, де маленька Лізель стикається з трагедією, яку раніше не зустрічала, з трагедією, яка шокує та змушує задуматись.
У своїх нечисленних інтерв’ю Маркус Зусак говорить, що ніколи не очікував, такого успіху книги:
«Дія відбувається в нацистській Німеччині, а оповідачем є смерть. . довжина книги 580 сторінок. Я б не купив її!» Та все ж було продано 16 мільйонів примірників по всьому світу, й це змінило життя автора назавжди. У 2013 році за мотивами книги був знятий однойменний фільм, режисером Брайаном Персівалем. Маркус Зусак не брав участі в розробці фільму, але вважає, що це гарне художнє осмислення його творчості.
Після видання «Крадійки книжок» протягом 13 років автор працює над новою книгою, що для сфери видавництва вважається вічністю. І він, і його дружина вже почали переживати що книга так і не побачить світ, адже кожного разу він відмовлявся від друку і доопрацьовував книгу. Але «Глиняний міст» був оголошений видавцем як «найбільш очікувана книга десятиліття» і була видана у 2018 році. Як результат тяжкої, багаторічної праці з’явився складний, багатий на ідіоми австралійський епос, який поширився на 580 сторінок. «Глиняний міст» – не продовження “Крадійки книжок”, це більш зрілий та складний твір, який безумовно вартий уваги читачів.
Особисте автор довгий час тримав у таємниці. Навіть з приходом популярності, фанати з усього світу мучилися здогадками, чи є в нього пара. Були здогадки, що він таємно з кимось зустрічається або має таємні стосунки. Та з часом все таємне стало явним.
Під час його подорожі Віднем, однієї ночі він прокинеться від телефонного дзвінка батька, який схвильовано повідомить йому про те, що один з видавців, нарешті, погодився надрукувати його першу книгу “Андердог”. Під час цієї мандрівки 1998 року, Маркус Зусак також познайомиться зі своєю майбутньою дружиною. Достеменно відомо що, Домініка (або Міка, як кличе її Маркус Зусак), працює в відділі кадрів одного з австралійських супермаркетів. Сам Зусак, говорить, що вдячний долі за те, що дружина не є письменницею, адже це мого стати причиною суперечок і конкуренції між ними. Натомість, Домініка Зусак яка має знання з управління бізнесом, додатково займається стратегічною та адміністративною стороною творчості чоловіка, вивчає його договори й тримає постійний зв'язок з агентом.
Після першої хвилі популярності, Маркус Зусак продовжує жити з дружиною і двома дітьми в південному передмісті Сіднею. Сімейний будинок Зусаків межує з національним парком, тож родина має змогу спостерігати все різноманіття австралійської фауни, від змій до кукабурр, а також кенгуру, що часом навідують парк. Там, у своєму кабінеті з видом на садження ароматних евкаліптових дерев, працює Маркус Зусак.
Простий та скромний, такий яким пам’ятає його дружина в перші місяці їхнього знайомства. Той хто, продовжує сумніватися в написаних ним книгах, але робить все, щоб писати краще.