Лью́їс Ке́ррол, він же Чарльз Ла́твідж До́джсон, не тільки відомий англійський письменник, філософ, математик, священик, але й фотограф та автор всесвітньовідомої «Аліси к країні чудес» багатьох інших творів.
$Ранні роки
Чарльз народився у родині з північно-англійськими коренями взимку, 27 січня 1832 року у селищі Дерсбері, що біля Ворінгтона у графстві Чешир. Батько його був клериком англіканської церкви та притримувався консервативних поглядів на життя. Однак хлопець вже змалку піддавав сумніву не тільки такі релігійні цінності батька, але й англіканську церкву взагалі. Хлопець був найстаршим, і третім народженим у цьому шлюбі. Проте згодом у Чарльза з’явилися семеро сестричок, та четверо братів. В 11- річному віці хлопчик разом з родиною переїхав Крофт-на-Тіз, у дім парафіяльного священника, який розташовувався на Півночі Йоркшира. Саме він став домівкою для сім’ї Чарльза у наступні 25 років.
$Освіта
Початкову освіту юнак здобував навчаючись удома. А його «читацький щоденник» є свідком доволі розвинутого інтелекту хлопця. Так, вже у віці семи років він прочитав алегоричну новелу «Мандрівка пілігрима» написану Дж. Баньяном. Починаючи з 12-ти років він навчався приватній школі, що біля Річмонду, де він почував себе щасливим та врівноваженим, не дивлячись навіть своє заїкання, яке було приводом для сміху зі сторони однокласників. У році 1845-му Чарльз перевівся на навчання до Рагбі-Скул, де проявляв себе сумлінним учнем, який за словами одного з його учителів , а саме Р. Б. Мейджора, вже у такому віці подавав такі великі надії.
Правда провчився він тут недовго, усього лиш до 1849-го , і після невеликої перерви (причини якої залишаються нез’ясованими й досі) узимку 1851-го вступив на навчання до Оксфорду, де був студентом батькового коледжу, а саме Церкви Христа. Та пробувши тут лише два дні його терміново викликали додому в зв’язку зі смертю матері.
Якраз під час навчання у Оксфорді остаточно підтвердилась обдарованість Чарльза, адже він з легкістю досягав намічених цілей. Так, у 1852-му він став першим у публічному екзамені за ступенем бакалавру, а вже незабаром канонік Е. Пюзі, який був другом батька Чарльза номінував хлопця студентською стипендією.
У 1855-му Льюїсу запропонували роботу у цьому університеті, однак одна з умов за якої він міг працювати був целібат (тобто життя без шлюбу). Це ніяк не хвилювало юнака, який виріс з думкою, що сексуальне життя є противне Божій волі, а от що дійсно змусило його подумати над тим приймати пропозицією чи ні, так це те, що він до пори до часу вважав, що не зможе більше вчити філософію та відвідувати вистави у театрах. Однак, згодом у 1861-му вій все-таки прийняв сан диякона, що було початком великих змін в його житті, які проте не відбулися в зв’язку зі змінами у його університетському статусі, які позбавили його від інших кроків у цьому направлені.
$Творчість
Вже у ранніх спробах письменництва у творах Чарльза відчувається натяк на пародію та бурлеск. З під його руки вийшли переінакшенні та наділені гумористичним відтінком твори таких письменників як В. Шекспір, Т. Грей, С. Т. Колрідж та інших. Навіть ознайомившись з цими першими напівспробами Чарльза себе як письменника можна побачити велику долю начитаності та обдарованості.
Проте гумористичний напрям це лиш одна сторона медалі. Так у «творчому багажі» письменника є доволі серозні праці з математики (особливо пов’язані зі складанням та розв’язанням логічних задач). Також ним було написано багато листів, й більше того Чарльз мав свій власний журнал у якому занотовував інформацію щодо написаних та отриманих ним листів. То була ціла система, яка нараховує за 37 років близько 98 721 надісланого листа.
Бувало що письменник вночі лежачи та маючись безсонням складав та розв’язував головоломки щоб якось скоротати час. Саме вони потім увійшли до книги спочатку під назвою «"Опівнічні задачі, придумані безсонними ночами", що згодом у другій публікації було змінено з "безсонних ночей" на "безсонні години".
Ще однією його пристрастю був театр, а в юному віці Чарльз мріяв про кар’єру художника. У нього навіть була створена серія малюнків яку він надіслав у "Гумористичний додаток до "Тайме". Проте вони були відхилені. Та письменник не засмутився, натомість він звернув свою увагу на фотографію, де здобув значно більшого успіху. Так, його й по сьогоднішній день вважають одним з найкращих фотографів XIX сторіччя.
Майже все своє життя письменник прожив у Англії, відвідавши інші країни лише одного разу, у 1867 році. Під час тієї подорожі він направлячись до Росії він побував у Брюселі, Данціґі, Кенігсбергі та ряді інших країни. Безпосередньо у Росії він провів один місяць після чого рушив до Англії через Варшаву, Емс та Париж. Згодом враження від цієї поїздки він опише у своєму «Російському щоденнику».
Щодо «Аліси в Країні чудес» то її вперше було опубліковано наприкінці червня 1865 року, а вже у 1891-му шанувальники творчості Керрола могли зручно влаштуватись за читання її продовження під назвою "Крізь дзеркало» і що там побачила Аліса, або Аліса в Задзеркаллі"
Відомо, що робота на цією книгою йшла не дуже гладко, й існує не менше трьох варіацій її написання. Таким чином, лише у 1863-му письменник завершив роботу над створенням остаточного варіанту цієї казки, яку назвав "Пригоди Аліси під землею". Проте виявилося що цей варіант не підходить, і тоді у 1864-му письменник взявся за роботу над зміненням сюжету та окремих його елементів, з більш прописаними деталями. А невдовзі після завершення нового варіанту, попередній було знищено. Так, у 1865-му світ побачив остаточній варіант книги відомий всім як "дефінітивний текст". На цьому би й все, але ні, вже за деякий час після неабиякого розпалу та зацікавленості казкою, Керрол написав її продовження.
Понині існують суперечки щодо цієї казки , але одне відомо дійсно точно, книга має подвійне дно, та двоякий смисл, який розрахований не тільки на дитячу але й на дорослу аудиторію.
Твори "Аліса в Країна чудес" та "Задзеркалля" належать до іронічного напрямку літературної казки Англії, хоча якщо придивитись можна поміти й деякі розбіжності. Так, іронія письменника ніяк не пов’язана з іронією Ч. Діккенса чи Теккерея, вона має в своїй основі більш всеохоплюючу категорію, яка свого часу отримала назву «романтична іронія».
Декілька слів потрібно сказати й про псевдонім письменника, який утворився у результаті гри слів. Так, імя Charles Lutwidge письменник для початку адаптував до латинської мови, після чого з’явилося ім’я Carolus Ludovicus , яке потім знову притерпіло змін. Так, Льюїс мало того що переклав його на англійську так ще й переставив слова місцями. Після чого світ та й ми з вами отримали свого Льюїса Керрола.
$Особисте життя
Одружений письменник ніколи не був, а розпорядок його днів та й взагалі життя був строгим та чітко розписаним. Сухим. Так він жив між лекціями та математичним студіями під час яких мав короткий обід, після чого знову повертався до праці. По суті робота та довгі прогулянки (які іноді доходили до 17-18 миль у день навіть у літньому віці) були єдиними розвагами у житті письменника.
$Смерть
Помер письменник у віці 65 років 14 січня 1898 року у місті Гілфорд, що у Сурреї.
Цікаві факти з життя письменника
1. У 18 – річному віці, коли Керрол був студентом у одного з його викладачів стався приступ епілепсії, проте хлопець встиг йому допомогти. Ця ситуація до того шокувала юнака, що той…зацікавився сферою медицини. А знання які він набув читаю величезну кількість книг по цій темі, в згодом були використані навіть у деяких його творах.
2. Згідно деяким даним письменник не був сором’язливим юнаком, який червонів у присутності жінок, навпаки, він був свого роду казановою, проте його сім’я вирішила не розголошувати цей факт.
3. Ходили чутки, що Керолл проходив по ділу Джека Потрошителя, як один з підозрюваних, який і по цей час є невідомим.
4. Фотографія на якій Аліса збирається поцілувати Чарльза є не чим іншим як банальним фотомонтажем.
Що не кажи а Люїс Керрол був дуже цікавою людиною, твори якого є не менш цікавими та захоплюючими. Одна тільки «Аліса в Країні чудес» чого коштує. Відбиток його ми бачимо і сьогодні у творах різних письменників сучасної поезії. А також у англомовній науковій фантастиці та гротескній сатирі. Так, можливо він був дивакуватим та хлопчиком який страждав заїканням, та він своїми творами відкрив для нас «інші світи» по яким ми блукаємо та які ми розгадуємо й досі. Тож давайте не забувати про цього видатного письменника та продовжимо насолоджуватися розгадуванням головоломок які він залишив по собі для нас.