Лі Бо (або Лі Тай-Бо) – представник золотої доби китайської літератури, який жив у період правління династії Тан; поет-паломник, творчість якого відрізнялась фантазією, філософією та лаконічністю.
Ранні роки: поет став паломником ще в юності
Народився 701 року в провінції Сичуань. Існує розходження думок щодо точної дати народження митця від 699 до 705 років. Та найімовірніше це був 701-й, оскільки сам Лі Бо у вірші 750 року твердить, що вже «прожив 49 років».
Про батьків поета відомо мало, через що триває дискусія щодо походження Лі Бо. Існує думка про імператорські коріння поета, але замало обґрунтованих фактів для доказу.
Батько Лі Бо – купець, який дав синові гарну освіту. Змалечку хлопчик вдома вивчав каліграфію, перші складні ієрогліфи виводив вже у 5 років. Талант поета в дитини проявився у десятирічному віці.
Чи то в 15, чи то в 17 років юнак йде з дому навчатись у храмі Дамін на горі Куаншань. Лі Бо наполегливо вчився і мріяв присвятити себе країні й народу – стати радником государя, аби наставляти його на шлях добра і справедливості. Залишаючи домівку, хлопець захопив з собою меч. За легендою, юнак щодня прокидався рано вранці й розвивав у собі мистецтво володіння мечем.
У 25 років поет відправився у подорож Китаєм і згодом отримав посаду придворного поета в Академії Ханьлінь. Проте минає два роки – і Лі Бо покидає двір і відправляється в мандри Китаєм.
Під час паломництва поет відвідує багато визначних місць. Зокрема, міста Цзіньлін Янчжоу, річки Сяо і Сян, озеро Дунтін. У цей час у творчості Лі Бо народжується цикл з 59 віршів, в яких він оспівує бамбукові гаї, водоспади, гори та річки.
Особисте життя Лі Бо: одруження та позашлюбні діти
У 727 році одружується з дівчиною з роду Сюй. Її звали Дзунпу, що перекладалось як «Дорогоцінна Яшма». Дружина Лі Бо походила з відомого роду, коріння якого були споріднені з імператорськими. Вона мала гарну вроду, отримала чудове виховання та якісну освіту. Інколи виступала «першим редактором» творчості чоловіка. Своїй дружині він присвятив цикл із 12 віршів «Моїй далекій».
За рік Яшма народжує поетові доньку Пін’яо, згодом – сина Боціня. Лі Бо дуже любив своїх дітей, це прослідковується в 14 віршах, які він їм присвятив.
До речі, це не єдині нащадки поета. У 737 році Лі Бо разом з сім’єю переїздить до Східного Лу. Дружина поета помирає під час пологів. Втрата коханої й брак коштів спонукає поета до вживання хмільних напоїв.
Вже незабаром він на недовго заводить стосунки з дівчиною на ім'я Лю, яка народила йому сина Полі. Обраницю Лі Бо покидає через її сварливий характер.
Відомо і про четверту дитину поета, позашлюбного сина на ім’я Таньжань. Він мешкав у дядька поета.
З 735 року Лі Бо долучається до кількох поетичних товариств, що міркували над питаннями естетичних смаків та творчості за чаркою.
Короткотривала служба в імператорському дворі
742 року Лі Бо отримує запрошення на службу до імператора. Поет лишає своїх дітей під нагляд дружини слуги Даньша, їде до столиці. У дворі імператора його вводять до осередку літературних талантів.
Імператор цінував художника за талант і знання лаоських книг. Переповідають, що він любив прогулюватися і розмовляти з поетом. Попри заборону вживати вино статутом академії, імператор дозволив це робити Лі Бо, до того, коштом державної скарбниці. А дружина його величності, Ян, навіть самостійно розтирала для Лі Бо туш, коли він ловив натхнення. Поет оспівав дивовижну красу дружини імператора у багатьох своїх віршах.
Проте Лі Бо побув при дворі імператора всього три роки. Він не міг змиритись з тим фактом, що імператор цінує лише його літературний талант, нехтуючи його порадами щодо управління державою. Ще одна причина прощання з імператорськими стінами – заздрощі його таланту і наклеп, який створили впливові чини.
Передбачаючи політичний заколот, поет 752 року пише «Пісню про північний вітер». Аби попередити вищу владу щодо тривожної ситуації, у 753 році їде в Чан'ань. Та Лі Бо відмовляють у зустрічі. У розпачі, він створює низку поетичних творів під назвою «Дух старовини».
Політичне первородство поета здійснюється – 756 року Ань Лушань чинить повстання, проголосивши нову імперію. Лі Бо назначає зустріч принц Юн-ван, котрий не піддався заколотникам. У палаці відбувається конфлікт: син імператора Сюань-цзуна позбавляє батька владного крісла. Натомість, проголошує себе новим імператором, а брата Юн-вана наказує стратити.
Лі Бо оголосили в розшук, як учасника заколоту Юн-вана. Тому, хто впіймає поета, пропонувала винагороду в 100 лянів срібла.
Піймавши, Лі Бо з клеймом «зрадник» доправили у в'язницю. Поет готувався до страти, але його врятувало втручання головнокомандувача імператорськими військами Го Цзиі, якому свого часу дуже допоміг Лі Бо.
Вирок відклали. Лі Бо відправили в заслання до прикордонного округу Елан. Доки просувався до місця вигнання, оголосили загальну амністію. Багато друзів Лі Бо відцурались від нього, тому він поплив назад в Тайпин – провінцію Аньхой, де служив чиновником його дядько. Там поет і помер 761 року.
Легенди навколо смерті поета
Щодо останніх днів Лі Бо існує кілька легенд. Серед них – спроба поета обійняти відбиток Місяця у водах Янцзи, через що Лі Бо потонув. На кручах Цайшіцзі, місці його ймовірної загибелі, поставили храм.
За іншою версією, Лі Бо отруївся ртуттю, вживаючи даоських напоїв довголіття. Він мріяв стати безсмертним.
Поховали поета на Драконовій горі в Цайшіцзі (нині – це місто Мааньшань). Згодом прах Лі Бо перенесли на Зелену гору. На місці ж першого поховання лишили «Могилу одягу і шапки Лі Бо». Нині навколо двох могил облаштували два меморіали видатного поета Китаю.
Цікаві факти із життя китайського поета
Лі Бо не лише любив вживати різні напої, а і виготовляв їх самостійно. Зокрема, вино та настоянки.
Другом на все життя для Лі Бо став відомий поет Ду Фу. Їхню творчість в сукупності називали інь та янь, оскільки вірші Лі Бо наповнені нічною темрявою, самотністю і таємничістю. Тоді як вірші Ду Фу – пронизані світлом, життєвою мудрістю, ясністю та прозорістю. По-різному пройшовши життєвий і творчий шлях, поети придбали та різну посмертну славу: Лі Бо – дивака і романтика, а Ду Фу – літописця епохи. Проте імена поетів залишилися стояти поруч у джерел китайської літератури.
Лі Бо кілька років мандрував із «женсьо» – китайськими «робінгудами», які робили спроби відновити соціальний порядок так само, як і відомий британський герой.
Творчість Лі Бо
Лі Бо вважають одним з найбільш шанованих поетів в історії китайської літератури. Його творчість налічує близько 1100 творів, серед яких 900 віршів.
Найбільш відомі роботи Лі Бо – в жанрі юефу – народні пісні, емоційні і часто фантастичні. Ще один вагомий елемент його творчості – даосизм, проте у своєму «Дусі старовини» він звертається до точки зору конфуціанця-мораліста.
За переказами, поет складав свої поетичні твори з небаченою швидкістю, не робивши подальших поправок.
Його улюблений розмір – вірш з 5 і 7 слів, якими він написав понад 160 творів. Його твори вражають не лише ерудицією, а й фантазією. Чи не кожен з творів Лі Бо мав прихований зміст.
Лі Бо будував свою поезію на паралелізмі: описам природи передував відголос стану людської душі. Його майстерність також полягала в умінні передати нескінченність природи всього кількома словами.
Натхнення черпав у роздумах по давнину, та спостерігаючи за природою і людським життям. Популярною темою у творчості поета стала і Батьківщина. Як приклад, вірш «Думки в нічній тиші». У багатьох творах Лі Бо виражає своє незадоволення тодішнім суспільним порядкам.
Писав поет і про винні напої, через що його часто називали «теоретиком пиття».
Ліричний герой Лі Бо – відлюдкуватий мандрівник. Він тримається подалі від людей, проте переймається їхніми проблемами.
Його творчість набула популярністю не лише в Китаї. Зокрема, у В’єтнамі, Японії та Кореї твори Лі Бо перевидають століттями.