4 листопада 1872 року в талановитій сім,ї Лепких з,вився довгоочікуваний подарунок долі. На світ народився первісток, хлопчик. Назвали якого Богданом. Ця знакова подія трапилась у Тернопільській області, в селі Кривеньке. Не дивно, що у союзі двох цікавих людей, вийшов прекрасний плід кохання. Адже, у майбутньому той стане відомим письменником. Батько мав ім,я Сильвестр. Отримав освіту філолога у Львівському Університеті, котра дуже знадобилась йому у зрілому віці. Чоловік присвятив себе не єдиній справі. Діти у школах брали до рук підручники, які вироблялись з його допомогою. Знання кількох мов давали змогу писати вірші не тільки рідною мовою, але й іноземною. Найважливішим для нього була любов до Бога, якому він віддано служив у статусі священика. Богдана похрестили, коли йому було тільки п,ять днів, а саме 9 листопада. Таїнство проходило в селі Крегулець, куди родина переїхала для того, щоб тато зайняв місце сільського священика. Берегиня сімейного вогнища теж не відставала від своєї половинки. Мати, з красивим ім,ям Домна, мала гарний голос, яким радувала близьких людей та друзів, співаючи народні пісні. Цим захопленням заразила й своїх синів, які далі в дорослішому житті теж займалися цим чудовим заняттям. Старший син в ранньому віці почав проявляти бажання грати на музичних інструментах, що в нього добре виходило. Читанню вивчився у родинного глави, коли той спочатку читав малому відомі твори. Згодом освоїв й писання. Отримані знання закріплювались ще з допомогою вчителя, якого було найнято для домашнього навчання. В той період учень познайомився з поезією відомих українських письменників. Наприклад, Тарасом Шевченко. Також не оминула майбутнього поета і зацікавленість до малювання, чому надалі буде професійно вчитись. Тому дитинство минало плідно та весело у великій компанії. Бо, сімейство було багатодітним. Взагалі, у маєтку панувала всюди повага до мистецтва. Стіни прикрашали витончені картини, на поличках стояла класична література, а в повітрі літали приємні звуки, що надходили з гітари або скрипки. Батько з матусею виховували сімох дітей. У 1879 році Лепкі змінюють місце проживання, та переїжджають спочатку в одно село, потім у село Жуків. Там прожили до 1891 року. У 1878 році Богдан переїхав до дідуся та мешкав у селі Бережани. Від нього дитина постійно чула історичні розповіді, завдяки чому ріс дуже обізнаним. Незабаром над щасливою родиною вибухнув грім, принісши з собою страшне горе. Смерть безжально забрала двох донечок та синочка. Для найстаршого брата то була сама тяжка втрата, з якою він так і не зміг змиритися.
Домашній викладач виконав поставленні перед ним задачі, підготувавши свого підопічного гідним чином. Завдяки цьому, той перескочив перший клас, пішовши одразу до наступного. Учень сів за шкільну парту у селі Бережани, де одразу почав робити успіхи. Вчителі дуже раділи такому розумному вихованцю, який на навчальному етапі умів вже писати, читати та, навіть, рахувати. Старт навчання почався у 1878 році. Проходив він польською мовою. По закінченню п,яти шкільних років, у 1883 році, юнак крокує до наступної станції, що зветься гімназія. Там він теж вчився польською мовою, яка, до речі, йому дуже подобалась. Чергові роки проходять не тільки за партою, але й у хорі, куди талановитого Богдана було запрошено. Також в цей період відбуваються перші походи на театральні вистави. Тому юні роки киплять насиченими подіями, що стали першою сходинкою до творчих висот. Були й справжні хвилюючі моменти. Гімназисту видалась можливість виступати на літературних заходах, де він читав вірші. Ця яскрава подія в сірих шкільних буднях трапилась завдяки уважним вчителям, що помітили у ньому великий потенціал. Бо він, навіть, класну роботу виконував так, що це виглядало, як професійний твір. Побачивши цей витвір, складно було оминути увагою успішну людину. В такому активному ритмі пройшли вісім років. А, у 1891 році він доповнює свої отримані вміння ще й художнім мистецтвом. Стає студентом мистецької Академії, що знаходиться в Австрії, в місті Відень. Так пройшов перший місяць, слідом другий. Коли парубок розуміє, що малювання його вже не захоплює так, як це було в дитинстві. Новий навчальний заклад подарував і нових друзів. Один з яких, допоміг йому прислухатись до свого серця та своїх бажань. Товариша, що приніс таку користь, звали Кирило Студинський. Результатом став перехід на факультет філософії. Крім пар, які йшли за розкладом, Лепкий, з великим задоволенням, відвідує цікаві лекції та збори, де проходять завзяті обговорення історичних та політичних тем. Зараз приходить повне розуміння того, що в теперішній час він займає своє місце. У 1892 році студентські роки продовжуються вже у іншому Університеті, що знаходиться у місті Львів. Звісно, після викладання предметів за кордоном, українські методики були більш простими. Зате, тут поглиблено викладали рідну мову та літературу. Три роки навчання пролетіли як мить, а у 1895 році настав випуск. Цього ж року, тепер вже випускник, вирішує застосувати свої здібності у якості викладача. Повернувшись до гімназії в Бережанах, йде просвіщати учнів, вкладавши в їх голови те, чому сам вже був навчений. Саме зараз з,являють й перші твори, написані поетом. У цій професії пробув до 1899 року. Після чого, людина професіонал отримає чудову новину із Польщі. Туди, а саме до міста Краків, його запрошено читати лекції до місцевого Університету. Довго не роздумуючи, з настанням осені, вирушає на зустріч прекрасним змінам.
Втілювати заповітну мрію на папері, письменник почав ще у навчальний період. Серйозний внесок у літературу був внесений в період виходу збірок. Дає дорогу у світ збірнику з розповідями 1898 року, а також 1901- 1913 років. Авторські оповідання читають вже у декількох країнах, бо їх переводять на інші мови для масового читання.
"Мишка"- це казка, написання якої сталося під впливом того жахіття, що відбувалось під час першої світової війні. Діти, що вмирають від голоду, їх батьки, смертельні хвороби. Саме ці фактори привели до створення твору казкового характеру, який потрібно прочитати не тільки дітям, але й дорослим. Думки про написання такого виду літератури в голові поета оселились давно. Ще, бувши маленьким, кожного вечора перед сном, няня з любов,ю розповідала цікаві казкові історії. Тому план цей виношувався кілька років, поки не став реальністю. Центральним персонажем сюжетної лінії є така собі маленька тваринка, мишка. Але, у кінці розповіді ця пухнаста істота зможе відновити справедливість, покаравши погану та черству людину. Історія розгортається у холодному будинку, де за вікном справжні руїни та повна відсутність засобів прожитку. Мишка оселяється в родині, глава якої є жадібним скнарою. Його дружина кожного дня виходить на вулицю з ціллю знайти бодай щось, чим можна заглушити ниючий біль у шлунку, який вимагає їсти. Вона, навіть, опустилася до того, що просить милостиню в перехожих. Але, як правило, вертається ні з чим. Проте, чоловік, користуючись військом становищем, тільки наживається та збільшує свої статки. Людське горе йому не знайоме, він не збирається входити в теперішнє положення. А на голод близької людини взагалі начхати. Розумна тваринка хоче зробить так, щоб ця аморальна особа задумалась над своїми діями. Миша бачила, що гроші мужчина ховає у великий скрині. Забравшись всередину, вона старанно робить задуману справу, своїми гострими зубками дрібно шматує цінні папірці. Провчений чоловік зробив лише один висновок. Виходячи з якого, у скоєному лиху винна тільки дружина. Це ж вона не принесла до хати кота, який би покінчив з нахабною твариною. А той бідній жіночці самій нічого було їсти, не то що кота годувати.
"Казка мойого життя"- це книга з автобіографічною розповіддю. Була написана у 1939 році в найтяжчий творчий період письменника. Прийшли скрутні роки, бо той опинився без роботи та без пенсії. Не зважаючі на матеріальні проблеми, процес написання не завершив. Казкою Богдан назвав свою біографію, яка відводить читаючих прихильників у самий солодкий та прекрасний період. Поет на сторінках книги провів захоплювальну екскурсію у своє дитинство. У деталях пригадав та описав кожен закуток, де ступала дитяча нога. В пам,яті спливали улюблені вулиці, сільські краєвиди. Адже, місце проживання було змінено не раз, та не одно село бачили юнацькі очі. Кожна людина, друзі, товариші, що зустрічалися на шляху дорослішання та становлення в академії та Університеті, всіх було згадано. Нікого не забув Лепкий, бо кожному з них дуже вдячний за приємний досвід, проведений час та подаровану дружбу.
Відомий письменник давно був закоханий в одну дівчину, яка була йому родичкою. Брат його батька, що приходився дядьком, мав прекрасну дочку на ім,я Олександра. Давня любов все, ж таки, стала взаємною. Молоді вирішили офіційно оформити свої щирі відносини. Весілля відбулося у 1897 році. В щасливому шлюбі народилось троє нащадків. Вже через два роки, у 1899 році, подружжя переїжджає до Польщі. Університет міста Кракова чекав на нового професійного викладача. Саме для цього сім,я на деякий час й оселяється в іншій країні. У 1914 році вони змушені знов змінювати місце дислокації. Але, на цей раз зовсім не за своїм бажанням. Обставини першої світової війни переміщують життя у Західну Україну, в Карпати, село Яремче. Та, наступного 1915 року, кохана дружина та діти повинні попрощатися з главою. Бо, того забирають у військо, де йому дуже пощастило працювати лектором, а не брати участь у військових діях. Згодом родина змогла возз,єднатися та жити в повному складі. У 1939 році Лепкі знов приїжджають до Польщі. В окупованому місті навчальний заклад, куди на роботу повернувся Богдан, більше не працює. З того періоду настають важкі часи, що змушують якось виживати, не маючи роботи та заробітної плати.
Останні роки життя проходили в переживаннях та занепад моральних сил. Наперекір долі треба було заробляти, хоч на скромне існування, роблячи те, що виходило відмінно. Письменник писав й далі. Однак, не все розпочате було закінчено. Приймав всі пропозиції. Займався перекладом творів з української мови на німецьку. Писав статті у газети та журнали. Дійшовши останніми, найважчими кроками до шістдесяти восьми років, велика значуща людина помирає. 21 липня 1941 року- це дата смерті Богдана Лепкого. Гірка подія відбулась у Кракові. Місцем захоронення стало Раковицьке кладовище у Польщі. У 1972 році на честь вічної пам,яті видатної постаті в українській літературі встановлена скульптура поета.