Микола Куліш - видатний український письменник, драматург та громадський діяч ХХ століття.
$Ранні роки
Народився Куліш Микола Гурович 6 грудня 1892 року в селі Чаплинці, що на Херсонщіні. Родина жила бідно. Батько та мати провели більшу частину у наймах. Важка робота підірвала їх здоров’я. Батько часто звертався до оковитої. Через це, сусідські діти часто знущалися з хлопця. Та Микола не відрізнявся спокійним характером, і часто вступався в бійку аби підтримати гідність власної сім’ї.
Варто зазначити, що незважаючи на матеріальні труднощі, сім’я Кулішів мала хист у різних галузях. Батько був природженним співаком, а мати - народною художницею. Вона часто розписувала хати та печі різноманітними візерунками та орнаментами. Так і заробляли на хліб.
Раннє дитинство Микола провів у панських економіях. А після смерті батьків, його відправили до сирітського будинку.
Освіта та подальша діяльність
У 1901-1905 хлопчина закінчив сільську школу. Шкільний вчитель, Володимир Пилипович Губенко, запримітив непересічний талант малого Куліша, та пророкував йому видатне майбутнє. І в 1905 році, разом з зусиллями Чаплинської інтелігенції, зібрав кошти, у розмірі 100 карбованців, на подальше навчання хлопця. Миколу відправили до міського училища в Олешків.
В цей період життя, письменник проживає в свого приятеля Антона Алейникова. В цій родині він опинився випадково. По приїзду до Олешкова, Миколі не було де жити. І в перший же день навчання, йому пощастило зустріти добру жінку. Окрім Куліша, в невеликій хаті проживало ще дев’ять чоловік. Всі вони спали в одній кімнаті: хто на підлозі, хто на лавочці. А Миколі віддали місце на печі.
Та через свій бунтарський дух, М. Куліш мав складні стосунки з керівництвом навчального закладу, що і призвело до відрахування. Вже тоді його окрестили “неблагонадійним” для більшовицької влади.
1908 рік. Прогресивна інтелігенція знову приходить на допомогу. Микола Куліш вступає до чоловічої Олешківської гімназії. Але і її закінчити юнакові невдається. На цей раз війна втрутилась в долю юнака. Заклад закрили. Щоб все ж таки отримати заповітний атестат, Микола їде на Кавказ, де можно було скласти екзамен екстерном.
Олешки відіграли визначну роль у житті письменника. Саме тут він познайомився з перекладачем і письменником Іваном Дніпровським (І. Шевченком), та зустрів свою майбутню дружину Антоніну Невелль, яка підтримувала його все життя.
У 22 роки, драматург вступив до Одеського університету, факультет історії та філології. Та на той час країна потребувала хоробрих воїнів. Тому юнак прийняв рішення покинути університет, і приєднатися до іншого.
У 1915 році, Микола Куліш закінчив Одеську школу прапорщиків, після чого їде на фронт. Ніхто не знає, чим закінчиться війна, тому, вже будучи рядовим, драматург самовільно покинув військову частину аби попрощатись зі своєю дівчиною. Ця витівка не залишилась непоміченою, і по поверненню до казарми, полковник покарав Куліша. Трохи згодом, він добровільно їде на передову, де перебуває до 1917 року.
Талановита людина - талановита в усьому. Неочікувано, навіть для самого себе, Куліш зробив гарну військову кар’єру, та здобув необи яку підтримку серед товаришів по зброї.
Письменник підтримує Лютневу революцію та її ідейні засади. Цього ж року, Миколу Куліша обрали депутатом, та відправили на військовий з'їзд Західного фронту, до Луцьку.
Війна залишила свій відбиток на здоров’ї письменника. Проте, незважаючи на важке поранення та контуження, в 1917 році у Куліша народився син Володимир.
1918 року, по поверненню додому, М. Куліш засновує та очолює українське культурно-політичне товариство “Просвіта”, а також виконком міської Ради робітничих, червоноармійських і селянських депутатів. Вступає до Комуністичної партії.
В Херсоні, у 1819 році, формує селянський Дніпровський полк, що входив до складу Червоної армії. Згодом, саме цей полк захищав Миколаїв та Херсон від денікінців. Юрій Яновський у своєму романі “Вершники” відобразив події тих часів. Цікаво, що саме М. Куліш став прототипом головного героя Данила Чабана.
Коли влада Радянського Союзу знову взяла під контроль східну Україну, Микола Куліш повертається до Олешок. Він редагує газету, завідує відділом освіти. Робить все можливе аби відкрилось як умога більше шкіл та притулків для дітей. Укладає буквар “Первинка”. Вперше, влада відправляє письменника за грати на п’ять місяців. Куліша звинувачували в антибільшовицькій політиці. Після звільнення з під варти, драматург повертається до своєї діяльності. 1921 року, під час поїздок по району, на власні очі бачив всі жахіття голодомору. Саме після цих подій був написаний твір-драма “97”.
$Особисте життя
Під час навчання в Олешківській гімназії, Микола Куліш зустрів своє кохання. Його обраницею стала дівчина на ім’я Антоніна. Письменник познайомився з нею у 1908 році, коли мешкав на квартирі Всеволода Невілля - гімназійського приятеля.
Під час війни, хлопець неодноразово приїздив додому, до коханої. В 1915 році, він, навіть, самовільно покинув військову частину, аби попрощатись з Антоніною перед відправкою на передову. А трохи згодом, пара побралася.
У 1917 році у Миколи та Антоніни народився син Володимир, який згодом, пішов по стежині батька, й став письменником. Він одружився на Оксані Керч, яка теж була письменницею. Більше дітей у подружжя не було, тому всю свою любов вони віддавали єдиному синові.
$Творчість
Повертаючись назад, варто зауважити, що ще змалечку Микола Куліш мав хист до написання творів. І в 1913 році написав свою першу п’єсу “На рыбной ловле”. Далі був роман “Трохим Леміш”. Але всесвітня слава прийшла до письменника після п’єси “97”. Її прем’єра відбулася у Харкові, в театрі імені І. Франка. А через рік її побачила сцена Нью-Йорку, та інших великих міст Америки. Проте фінал твору подобався не всім, його навіть вимагали змінити. Але автор залишився невблаганним - головний герой має померти, адже в творі один одному протистоїть смерть та революція. Ніщо з цього не несе в собі життя.
Також багато творів письменник присвячує селам. Ідеї для написання він бере з своїх подорожей по сільській місцевості. Зазвичай, це нотатки обробленні художнім стилем. Так з’явилися твори “Из записной книжки 1921 года” та “Из записной книжки 1922 года”, де М. Куліш зобразив голод у Таврії, проблеми зникнення селищ.
1925 року на сцені Харківського театру поставили відому п’єсу письменника “Комуна в степах”. Цього ж року він приєднується до спілки письменників “Гарт”.
Співпраця з театром “Березіль” Л. Курбаса та з літературною організацією “ВАПЛІТЕ”, яку він очолював до 1928 року, вносить великий внесок у розвиток творчості Миколи Куліша. З’являється багато нових п’єс, таких як: “Отак загинув Гуска” (1925), “Хулій Хулина” (1926), твори “Зона” (1926), “Закут” (1929), "Народному Малахії" (1927), та інш.
В цей час редагує “Літературну ярмарку” та “Пролітфронт”. Плідно співпрацює з Миколою Хвильовим.
Починаючи з 1930 років, творчість М. Куліша зазнає нищівної критики. Пробільшовицькі критики та літературознавці заклеймили твори письменника та його однодумців, як “ворожою” до діючої влади. Так на твори, один за одним, була введена заборона. Жоден театр не мав права ставити п’єси без попереднього погодження з керуючими органами, жодне видавництво не могло вільно друкувати твори. Все піддавалося цензурі.
Письменників намагалися підкупити, їм погрожували. Ті, хто смиренно схилив голови, писали про ідеології влади, змальовували розквіт та процвітання країни. Звісно, за такі твори влада дарувала нагороди. Щодо інших, їх просто знищували. Відкривалися справи, сфабриковували докази та показання, саджали за грати, і відправляти в табори. Та потрапивши туди, вже ніхто не повертався. Вмирали або від хвороб, або від смертного вироку. Зазвичай - розстріл.
1933 року драматург важко переживає загибель М. Хвильового. П’єсу “Мино Мазайло” позначили, як “фашиська”. Та це був не єдиний удар у спину для письменника. Після поїздки по селам, М. Куліш захворів. Згадуючи ті часи, його дружина Антоніна говорила, що він зблід та схуд. Вона занепокоїлась, що щось трапилось під час подорожі, а її чоловік про це не хоче розповідати. Та правда була в іншому. Продажні письменники та літератори оспівували у своїх творах процвітаючу Україну, сповнені життя та завзяття села, людей, що прославляють власний край. Та це все була ілюзія. У М. Куліша серце краєлось від побаченого. Вимерлі села. Безліч опухлих трупів, що лежать долі. Мертві діти поруч з лед ще живою матір’ю. Навіть тварин немає навкруги. Лише пустище та сморід гнилої плоті.
Миколу Куліша затримали 8 грудня 1934 року, саме перед похоронами його давнього друга І. Дніпровського. Його засудили за співпрацю з націоналістичною терористичною організацією.
1935 року, було винесено вирок. М. Куліша, а також В. Підмогильного, Є. Плужника, Г. Епіка, Л. Курбаса та Ю. Мазуренка було заслано до Соловецьких таборів на 10 років.
Незважаючи на заслання та утримання в ізоляції, Куліш не припиняв писати до останнього подиху.
Смерть письменника
За постановою трійки НКВС, 3 листопада 1937 року, письменника розстріляли в урочищі Сандармох (Медвеж’єгорского району, Карелія) разом з його побратимами. В цей день загинуло багато невинних, видатних українських літературних діячів, які несли світло народу. Саме через це, цей період репресій над письменниками, драматургами і громадськими діячами прозвали “Розстріляне відродження”.
Вже посмертно, 4 серпня 1956 року з М. Куліша були зняті всі обвинувачення, і його виправдали.