$Ранні роки
5 серпня 1850 року ряди французьких письменників поповнились ще однією дуже відомою постаттю у літературі. В цей день народився Анрі Рене Альбер Гі де Мопассан. Це сталося поблизу міста Дьєпа, а саме у Міроменільскому замку. Він був первенцем в родині, а вже через шість років батьки подарували Гі й молодшого братика. Мама з татом були дворянами. Ім,я матері Лаура. Батька звали Гюстав, трудові будні якого проходили на біржі. Подружжю не вдалось прожити у щасливому шлюбі все життя, тому незабаром, після народження молодшої дитини, вони розлучились. Узявши своїх нащадків, жінка переїздить до особистого маєтку, що знаходиться в місті Етрет. Оскільки місто розташовувалось на березі моря, то майбутній письменник часто проводив свій час на узбережжі, де його вже тоді починали відвідували думки та мрії про творчість. Також улюбленою справою стала ловля риби, що приносило не аби яке задоволення.
$Освіта
У 1863 році юнак почав своє навчання в школі духовенства, чого дуже бажала матір. Цей заклад не сподобався йому, вчитися не виходило, бо незацікавленність процесом та сувора дисципліна, не могли налаштовувати на навчальний процес. Єдиним, що могло відволікати від сумних думок, було написання віршів, які, вже на той момент, почали приходити у його світлу голову. Незабаром вчителі стали вже не в змозі терпіти витівки школяра, тому того відрахували, а перед матінкою повстало завдання з пошуку нового навчального закладу. Наступні спроби Гі робив вже у Руанському ліцеї, він відразу прийшовся до душі студенту. Там його будні проходили цікаво та з гідними результатами у вигляді гарних відміток. Ліцей в повній мірі познайомив поета з літературою та дав спробу проявити себе на театральній сцені. Ця творча особистість не збиралась зупинятися на досягнутому, тому переїжджає до столиці Франції. Прибувши в Париж у 1869 році, він бажає навчатися правознавству. Проте, вже через рік змушений забути про свої плани та наміри, бо йде поповнювати ряди військових, котрі відправлялися на війну битися з ворогом. Пішовши на фронт, він не покидає мрію про продовження навчання після повернення, але не сталося, як гадалося. Вже покинувши війну, він продовжив державну службу, якій віддав десять років свого життя.
$Творчість
Не тільки мандрівки письменника давали поштовх для написання нової новели або роману, а ще й захоплення жінками, кожна з яких залишила свій слід не тільки в житті, а й у творчості.
"Намисто"- це новела, публікація якої сталася у 1844 році у французькій газеті. Головна героїня на ім,я Матільда з самого дитинства мріяли про розкішне життя, але ж положення в суспільстві руйнувало всі надії дівчини. Тому заміж вона вийшла за чоловіка, який хоч і був чиновником, проте займав низьке положення. Грошей, звісно, ніколи не вистачало. Навіть на сукню, яку молода дружина обрала для прийому, довелося збирати останні кошти. Коли наряд був обраний, залишилось лише подбати про прикраси, які в сім,ї були взагалі відсутні. Добра приятелька погодилася дати подрузі своє намисто на вечір. Матільда раділа такій пропозиції. Тим паче, що коштовність була виконана зі справжніх діамантів. Весь вечір вона танцювала та ловила на собі погляди тих, хто із заздрістю дивився на гарну дівчину в шикарних прикрасах. А ввечері, коли все було скінчено, вдома дівчина виявила, що десь загубила саме цінне та коштовніше у своєму образі. Щоб повернути чуже намисто, треба було продати цінні речі, яких у подружжя було у великій кількості. Коли таке саме намисто було придбане та віддано власниці, виявилось що діаманти були штучними. Не справжнє каміння блищала так саме яскраво, як натуральне, тому різницю складно було помітити. Автор цим твором хотів показати, як буває, коли надії не відповідають реальності. Як людина готова на все заради того, щоб її визнало вище суспільство. 2007-го року французькі глядачі змогли побачити фільм на екранах та оцінити творчість улюбленого письменника.
"Життя"-це роман, на створення якого в автора пішло цілих шість років, остаточно він був написаний у 1883 році. Головна героїня-молода дівчина Жана, якій виповнилось лише сімнадцять років. Її думки такі легкі та ніжні, які бувають тільки в період ранніх років. Вона уявляє своє перше кохання, романтичні відносини, щасливий шлюб та велику родину. Але уяви про життя не виправдалися. На ній має наміри одружитися мужчини на ім,я Жюльєн. Юна особа знаходиться в передчутті неабияких змін в житті. Пара, побравшись відправляється у шлюбну подорож, де новоспечений чоловік показую свою справжню натуру. Виявляється, що красиві залицяння залишилися позаду, як спогад, а теперішнє ставлення до дружини не має нічого спільного з минулим. Він проявляє свою жадібність в кожній дрібниці, подружжя економить на всьому. До скупості ще й додаються зради, про які вже скоро стало відомо. Як виявилось, зрадник має зв,язок зі служницею в їхньому же будинку, яка народила від нього дитину. Жана не хоче більше терпіти такого відношення та намагається покинути сімейний маєток. Коли виявляється, що молода скоро стане матір,ю, всі спроби зникають. Йдуть роки, а на краще так нічого й не змінюється, батьки по черзі вмирають, за ними відправляється на той світ і чоловік. Один син лише змушує серце жінки битися, та іноді радіти життю. В романі автор чітко показав різницю між надіями та тим, що врешті решт трапляється в житті. Мрії про прекрасне, про шалену любов так і залишаються мріями юності. З появою чоловіка життя Жани більше вже не здається прекрасним. Через деякий час роман вийшов в окремій книзі та ним сповна змогли насолодитися читачі й прихильники творчості кумира.
$Особисте життя
1882 рік повинен був кардинально змінити життя Мопассана на краще, тому що він мав серйозні наміри одружитися. Але весілля так й не відбулося. Така розв,язка не стала дивиною, тому що мужчина не вмів заводити постійні відносини. В його життя приходило достатня кількість жінок. Всіма він захоплювався, але серйозності намір поета так і не набули. Через деякий час після смерті стало відомо, що в нього є нащадки, яких народжували різні жінки. Але цей факт так і залишився не підтвердженим.
$Смерть
Таке безладне життя мало свої жахливі наслідки. Письменник захворів на сифіліс, котрий з роками послаблював його організм. Це виливалося в припадки та паралічі. Останні дні свого життя провів у психіатричній клініці, де неодноразово Гі намагався покинути цей світ та вчинити над собою самогубство. Літній день 6 липня 1893 року став датою смерті французького поета. Похований у Франції, Парижі.