Данте Аліг’єрі – автор видатної «Божественної комедії», який жив у добу Відродження.
Про його життя відомо відносно небагато, однак і тих відомостей які є достатньо, щоб
зрозуміти якою великою людиною він був.
$Ранні роки
Майбутній поет Данте Аліг’єрі справжнє ім’я якого Дуранте дельї Аліг’єрі народився у
місті Флоренція, Італія у 1264 році, однак охрещений був тільки у 1265 році, у другій
половині травня під іменем Дуранте. Аліг’єрі був не тільки відомим поетом, але й
мислителем, богословом, філософом, політичним діячем, й одним з творців, які почали
використовувати в літературі італійську мову, в період коли було прийнято писати на
латинській. Походив Данте із шляхетного роду дворянів. Згідно деяким даним предки
відомого поета походили з римського роду (Єлизеї), які і були засновниками міста
Флоренція.
$Освіта
Початкову освіту Данте здобув навчаючись у Бруннето Латіні, який був відомим вченим
та поетом у ті часи. Вже тоді Аліг’єрі захоплювався поезію та приділяв багато часу
вивченню античної та літератури середніх віків. Також відомо, що Данте мав пізнання в
області єретичного вчення того часу. Де саме Аліг’єрі їх здобував невідомо, однак вони
були достатньо широкими, в зв’язку з чим він вважався чи не найдосвідченішою людиною
свого часу.
Під час навчання у Болонському університеті ( який він так і не закінчив) його
одержимість до поезії тільки зростала. Немалий вплив на його життя та інтереси надав
Гвідо Гвініцеллі. Відомо що Данте був дуже прив’язаний до нього і навіть називав його не
тільки своїм учителем, але й батьком.
Оскільки життя і минуле Данте були тісно пов’язані в політичною діяльністю, про що
свідчить те, що прадід Данте приймав участь у хрестовому поході Конрада ІІІ, який
відбувався у 1147 – 1149 роках, а дід свого часу був вигнаний з Флоренції в період
боротьби між гвельфами та гібілінами та повернувся у своє рідне місто тільки у 1266 році,
немає нічого дивного у тому що сам Данте Аліг’єрі в період між 1296 -1297 роками був
активним громадським діячем та політиком. У 1300 року його обрали членом колегії семи
пріорів. Однак у 1301 році у зв’язку з переворотом відомий поет, який був засуджений до
смертної кари, і чий будинок було зруйновано вщент, не мав іншого вибору як у 1302 році
покинути рідну Флоренції до якої вже ніколи не міг повернутися під страхом смерті. В
період коли у Флоренції було оголошено про амністію поету було надано можливість
повернутися, однак за умови його покаяння. Аліг’єрі відмовився від такого приниження,
що назавжди закрило перед ним двері до повернення у рідно місто. Так почалися його
поневіряння під час яких Данте жив у різних містах Італії. В душі поета завжди жила мрія
про єдину Італію, і ситуація в вигнання та неможливістю повернутися додому тільки
зміцнила його бажання, що і змушувало його боротися за свою мрію до останніх днів
життя.
$Творчість
Найперші свої твори Данте написав ще у 1280 роках. Однак першим дійсно відомим стала
повість під назвою «Нове життя» яка побачила світ у 1292 році. Це свого роду
автобіографія поета, яка несе в собі глибинний сенс, і немає жодних сумнівів, що
пов’язана вона з великими коханням Данте, Батрічі Портінарі, яка померла за два роки до
«народження» книги. Не дивлячись на те, що в той час загальноприйнятою мовою була
латинська, повість «Нове життя» була написана на італійській. Серед інших написаних
творів поета є наступні трактати: « Про народне мовлення» (1305 р), який Данте
присвятив захисту італійської мови, та два інших, політичних, «Бенкет» написаний у
1307-1309 рр. , і «Про Монархію» ( 1312 – 1313 рр). А також твори «Еклоги», «Послання»,
та поема «Квітка», над якими Данте працював будучи у вигнанні та скитаючись по містам
Італії.
Однак пік творчості великого поета - це написання великої «Божественної комедії», над
якою він працював не один рік (починаючи з 1307 до 1321 включно). Друкована версія
якої побачила світ уперше у 1472 році. Поема складається із трьох частин, а саме:
«Пекло», «Чистилище» і «Рай». І знову просліджується зв'язок з коханням всього життя
Данте, Беатріче. Це свого роду увіковічена назавжди пам'ять про кохання та болісну
втрату. Адже саме таку тему хотів розкрити і показати автор. Його глибокий сенс для всіх
людей. Та силу яка у ньому заключається. У чому можна пересвідчитися, прочитав
декілька останніх рядків частини «Рай» : «Любов, що водить сонце і світила». Хоча,
звичайно, є й такі, на чию думку цей витвір, не стільки про любов, скільки про сам
Всесвіт. Та чи не є Всесвіт самою любов’ю? Оскільки Данте був мислителем він постійно
шукав зв'язки між усім існуючим навколо нього, та над своїм місцем у цьому світі. Жага
до розуміння принципів цілісності, до знань та пристрасть внутрішнього світу безумовно
мали вплив і відображення у його творчості.
Поема «Божественна комедія» це свого роду монумент, який існує крізь часи, як згадка
про геніального поета та мислителя свого часу. Як вічний витвір мистецтва.
$Особисте життя
Першим та єдиним коханням великого Данте була Беатріче Портінарі з якою він
познайомився ще у дитинстві. Вже тоді, ще хлопчиком 9 років він звернув на неї увагу,
хоча тісного спілкування між ними не було. Не дивлячись на це флорентійка займала
величезне місце у житті та серці поета, про що свідчить багато творів написаних про неї. Її
образ, його кохання до неї, можна прослідкувати у всіх творах Аліг’єрі. Нажаль, так
судилося, що Беатріче померла занадто рано, у 1290 році, що стало важким ударом для
Данте, він якого він не оговтався вже ніколи. В той період Аліг’єрі втік від усього світу і
повністю поринув у світ науки. Тоді він почав поглиблено вивчати астрономію, філософію
та богослов’я.
У 1928 році Данте взяв в дружини Джемму Донаті яка була його супутницею на протязі
всього його життя до самої смерті. Але нажаль не дивлячись на життя разом, Джеммі
відводилася доволі скромна роль у житті поета. Данте ніколи не згадував про неї ні в
одному зі своїх творів, а наприкінці його життя, вона не мала змоги бути разом з ним. Від
цього шлюбу у Аліг’єрі було троє дітей.
$Смерть
В період між 1316 - 1317 роками Данте оселився в місті Равенна. Саме там він дописував
свою велику комедію в колі своїх рідних, друзів та поціновувачів його творчості. Відомо
що 1321 році у ролі посла Данте направлявся у Венецію з метою укласти мир з
республікою Святого Марка. Цей шлях виявися для поета роковим, адже саме тоді він
захворів малярією від якої невдовзі і помер в ніч з 13 на 14 січня повертаючись додому.
Йому було всього лише 56 років. Похований поет у місті де прожив останні роки, у
Равенні. Наприкінці XV століття за бажанням Бернардо Бембо, який на той час був
правителем цього міста, для Данте було збудовано мавзолей, який існує і в наші дні.
Всі шанувальники творчості Данте Аліг’єрі, та і увесь світ завдяки Джованні Боккаччо на
якому зображено творця мають можливість хоч і приблизно але знати, як виглядав
великий поет. Можливо образ який створив художник не зовсім достовірний (відомо що
він не мав бороди, і більше того, був гладко голений), однак образ в цілому був переданий
правильно. Аліг’єрі дійсно був наділений обличчям продовгуватої форми з орлиним
носом, мав великі питливі очі та широкі вилиці. Також правда і те, що він був завжди
сумний та задумливий. Сумний бо втратив своє кохання та мав важку долю не маючи
змогу жити там де народився і куди тягнулася його душа, а задумливий, тому що був
великим мислителем і завжди прагнув знайти відповіді на свої запитання. Для того щоб
більше пізнати Данте як політичного діяча рекомендується ознайомитися з його трактатом
«Про Монархії», для більшого ж розуміння Аліг’єрі як людини краще зупинитися на
трилогії «La Vita Nuova» або «Convivio».
Данте Аліг’єрі безумовно вплинув на становлення європейської культури в цілому та на
поетико-художню і філософську сфери в зокрема. Данте є великою людиною яка бути
жити крізь часи.
Деякі цікаві факти про Данте Аліг’єрі:
1. Великий поет значно вплинув на творчість таких письменник як В. Шекспір, Дж.
Мілтон та Дж. Чоссер.
2. Над своєю вершиною творчості, а саме «Божественною комедією» Данте працював
15 років.
3. З коханням свого життя поет бачився всього лиш двічі: у 9 та у 18 років.
4. Кожна частина «Божественної комедії» закінчується ідентичним словом: «зірка».
5. Поема на протязі років багато разів згадувалася у численних творах, та навіть у
одному з найвідоміших романів письменника Д. Брауна «Інферно» по якій було
знято фільм у 2013 році.
6. Саме тосканський діалект, який є рідним для Данте, досі є основою літературної
італійської мови, у чому заслуга великого поета, адже саме на ньому було написано
«Божественну комедію».
7. У 2008 році нарешті було скасовано рішення за яким Аліг’єрі вважався вигнанцем.
Пройшло майже 690 років після його смерті.
8. Незадовго до того як прах Данте Аліг’єрі мали перевезти з Равенни до його рідного
міста, урну було викрадено монахами-францисканцями, які не могли допустити і
думки про розлучення з великим поетом.
9. У віці 13 – років ( уже після зустрічі з Беатрічі) Аліг’єрі заручили з його
майбутньою дружиною Джеммою Донаті з якою ще через 14 років він одружився,
але яку ніколи не кохав.
10. Після смерті Данте, останні тринадцять пісень «Божественної комедії» просто
щезли. Їх ніхто не міг знайти до тих пір, поки одному з його синів (Якопо) не
приснився батько і не «сказав» де їх знайти.
11. Існує екранізація «Божественної комедії» 2010 року, яка знята в стилі аніме. А
також відеогра Devil May Cry головного героя якої звуть Данте і який веде
боротьбу проти демонів.
12. Данте Аліг’єрі у своєму шедеврі найстрашнішим з гріхів вважає зраду і навіть
убивць ставить на сходинку вище. Можливо це пов’язано з тим що він був
вигнанцем приреченим на скитання за провину якої не здійснював.