Андрій Якович Чайковський народився у місті Самбір та був не тільки відомим українським письменником та громадським діячом, але й доктором права та адвокатом у Галичині. Також свого часу виконував обов’язки діяча Національно- Демократичної партії, УНДО і приймав участь в організації УСС.
$Ранні роки
Народився Андрій 15 травня 1857 року в небагатій родині. Батько його був мілкий шляхтич – службовець у місті Самбір, який тоді знаходився на територіїкоролівства Галичини та Володимирії—Австрійської імперії( нині Львівська область). Своє дитинство хлопець провів в селі Гординя у Самбірському повіті, під пильним оком бабусі, яка забрала його до себе, після того як батько Андрія, коли хлопчик був ще зовсім малий, помер. Вже змалку він вбирав у себе різноманітну інформацію з казок, легенд та оповідань про минуле країни в якій народився та про те яке життя було у його співвітчизників. Прислухався до жартів та пісень які співала молодь, а згодом використовував набуті знання у своїй творчості.
$Освіта
Першою мовою яку вивчив Андрій була польська, тому що на той час українського букваря у нього не було. Початкове навчання отримував вдома, та ні разу не відвідав школи. Писати та читати майбутнього письменника навчила його бабуся. Пізніше до праці бабусі «підключився» учитель з церковної школи села Гордині Теодор Присташ. Іспити, які потрібно було здавати по закінченні школи хлопець також здавав «на дому». Згадки про домашнє навчання та про його учителів в хлопця на все життя залишилися хорошими, тому що малого навчили всьому потрібному та більш того вчили з любов’ю.
В період між 1869 -1877 років навчався у гімназії у місті Самбір. Саме в цей період вперше відчув наскільки малі його знання української мови, адже до цього на цій мові юнак читав лише читанку та молитовник. Та хлопець був досить завзятий і швидко взявся заповнювати пробіли в знаннях. Першим українським письменником з творчістю якого познайомився Андрій був «Кобзар» Тараса Шевченка.
Починаючи з 1873 року та до самого випуску з гімназії входив в підпільне товариство «Студентська громада».
Після закінчення навчання хлопець спочатку відправився у армію, а вже через рік, відбувши службу повернувся та вступив до Львівського університету обравши для себе філософський факультет. Проте вже через рік він змінив філософію» на відділ права.
$Творчість
У 1881 – му Андрій вже влаштувався на свою першу роботу у товариство «Просвіта», зарплата в нього була хоч і невелика, проте він мав свої кошти. Паралельно з цим вступив та став одним з співзасновників «Кружка працівників», та саме в цей період почав по-трохи «вливатися» до літературної діяльності.
Після закінчення університету хлопець вирішив залишившись у Львові. Та для початку влаштувався на роботу адвокатом.
У 1882 році Андрія було мобілізовано до війська де він був австрійським офіцером та брав участь в поході до Боснії. Після повернення до Самбора продовжив адвокатську діяльність у конторі в якій працював і залишався там до 1890 року, після чого переїхав до Бережан та вважаючи що вже має достатньо досвіду, не довго думаючи відкрив власну адвокатську канцелярію. З цим рішенням Андрій не прогадав, хоча працювати, щоб заробити на шматок хліба доводилося доволі багато. Але праця приносила свої плоди, він набирався досвіду, і згодом став справжнім віртуозом у своїй справі. У більшості випадків Андрій вигравав судові процеси, які він насичував щирим гумором, життєвим досвідом, логічним мисленням та звичайно відмінним знанням законів. Андрія дуже любили односельчани тому що він не тільки захищав їх інтереси у суді, але й не відмовляв у простих життєвих бесідах, а також часто консультував відмовляючись від оплати. Разом з тим він активно долучався до проведення громадської та освітньої роботи, та був головним в місцевій філії «Просвіта». Енергія з Андрія «била ключем» , так що він легко суміщав цю діяльність з організацією осередків «Січей» та був повітовим кошовим. Та і не потрібно забувати що разом з цим він встигав ще й займатися письменництвом. Хоча на шлях цей Андрій вступ ще у 1888 році, проте тоді опублікувалися лише деякі його статті в народній газеті «Діло», на теми стосовно зубожілості селян в судівництві та про біблійні старогрецькі судові процеси. Публікуватися саме його твори почали у 1892 році. Серед тих, в яких відобразилася частина його життя можна відмітити: « Спомини зперед десяти літ» та «Чорні рядки» написані якраз у 1982 – му. , які ввійшли в збірник оповідань «Із судової зали» , серед інших, які не можна оминути увагою є : «Образ гонору» ( 1895 рік), «Не для всіх весна зеленіє» написана у 1920 році, «Бразилійський гаразд» (1896 рік) та інші. В репертуарі Андрія Чайковського також є проза написана у стилі романтизму на тему козацтва, яка значно вплинула на молодь того часу та національну свідомість взагалі. Серед цих творів поширеними є: «За сестрою» ( 1907 рік), «Віддячився» (1913), «Полковник Михайло Кричевський» написана у 1935 році, та ін. Можливо ці твори були настільки поширеними та цінними тому що у них Андрій Чайковський відкрито звинувачував Москву за образи які вона нанесла Україні та ідеалізував Запоріжжя та козацтво в цілому. Навчаючись у гімназії Андрій читав багатого різножанрової літератури, тому і твори у нього були різної тематики, від драм то оповідань. Через деякий час він завжди перечитував написане, та більшість йому не подобалося, він висміював свою творчість та викидав її. І так через деякий час прийшов до висновку, що краще покинути письменницьку діяльність. Можливо це було пов’язано з тим, що теми на які хотів писати Андрій потребували достатніх знань не тільки в цілому, а й зокрема, а також вимагали фактів та досвіду яких в нього ще на той час не було. Та це було тоді, а пізніше в зв’язку з багатьма життєвими обставинами, такими як раннє сирітство, війна у Боснії, робота адвокатом яка теж не завжди була легкою та і взагалі життя змусили заглибитися Андрія у вивчення психології, історії та інших наук та знову повернутися до письменництва. Потрібно зауважити що твори Андрія Чайковського є достатньо «глибокими та сильними» що не залишає байдужим нікого, можливо саме через те, що він має глибокі пізнання у багатьох темах, які розкриває у своїй творчості. Коли Андрій Чайковський дійсно серйозно почав писати йому було вже майже сорок років. Прославився письменник достатньо швидко, хоча інтелігенція яка проживала на Східній Україні знала про нього ще задовго до цього. Так, у 1898 році у журналі «Літературно-науковий вісник» який на той час почав позиціонувати себе як громадсько – політичний опублікували достатньо велику «літературно – критичну студію» Осипа Маковея « Андрій Чайковський». Завдяки цьому та тому що у 1902 році тритомна антології «Вік», «розповіла» про Андрія біо-бібліографічні відомості про нього стало відомо не тільки на території України але й у Росії та Австро - Угорщині. Саме з цього періоду його по праву можна називати відомим українським письменником. А в період між 1918 - 1919 роками Андрій окрім письменницької діяльності був також задіяний на посаді повітового комісара у Самбірському повіті та з принципу будував свою працю на правді, гуманності та справедливості.
Однак в період об’єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною на достатньо довгий час письменник був забутий, не дивлячись на те що до цього його творами просто таки зачитувалися. І лише у 1958 році клопотаннями Ю. Мельничука львівським видавництвом «Каменяр» було видано збірку творів Чайковського «За сестрою» . Більше того, саме Мельничук не тільки допоміг Андрію знову долучитися до «кола письменництва», а й взагалі повернув до нормального життя його та родину, яку просто вижбурнули свого часу за межі Європи. У 1966 році тим же видавництвом була виданий ще один збірник письменника «Олюнька». Після чого знову настав час тиші, і тільки через довгих 23 роки шанувальники творчості Андрія Чайковського знову змогли «зустрітися» зі своїм письменником, після того як було опубліковано твір «Сагайдачний».
Особисте життя
У вересні 1884 року Андрій Чайковський взяв за дружину Гладилович Наталію, з якою прожив багато років (до золотого весілля). Від цього шлюбу у письменника шестеро дітей: три сина, та три доньки. Дружина Андрія свого часу стояла на чолі товариства «Союз Українок». Тож у домі Андрія часто збиралися жінки - активістки для обговорення різних тем, таких як: нові видання, облаштування побуту та іншого, а також читали ще не надруковані твори Андрія. Одна з доньок письменника, Марія, свого часу редагувала часописи «Жіноча доля» та «Світ молоді» які публікувала Олена Киселівська. Цій родині однозначно пощастило з зятями, оскільки усі були досвідченими та досить розумними юнаками. Так, один з них працював в адвокатській конторі свого тестя поєднуючи цю діяльність з роботою диригента у хоровому колективі «Коломийський Боян», а інший мав хороші організаторські здібності за допомогою яких у листопаді 1918 року здійснив військовий переворот у Коломиї.
$Смерть
Не дуже легке життя, втрата однієї з дочок, стресова робота, та багато інших причин призвели до того що Андрій захворів. Лікарі поставили діагноз –рак шлунку. У січні 1934 року після операції у письменника різко погіршився загальний стан, зір та слух, йому стало важко говорити та ходити. Хвороба «з’їла» Андрія за рік, і вже зранку 2 червня 1935 року, у віці 78 років письменник відійшов у інше життя. Ховали Андрія Чайковського у місті Коломия у якому він проживав на протязі 15-ти років починаючи з 1919 – го , через два дні після смерті і ця процесія перетворилася на національну маніфестацію. В останню путь письменника проводили від Народного дому і такого Коломия ще не бачила напевне ніколи. Сотні і тисячі шанувальників письменника зібралися і розтягнулися від ратуші до церкви святого Благовіщення, а тіло покійного везли четверо чорних коней, що було ознакою великого трауру та скорботи.
Цікаві відомості про життя Андрія Чайковського
1. Свого часу Андрієм Чайковським було створено протиалкогольне товариство «Відродження». Також він написав благодійний збірник «Алкогольні образки».
2. Під час Першої світової війни письменника було заарештовано, «вчіплено» ярлик «українофіл» та вкинуто до в’язниці «Бригідки» (що розташовувалася у Львові) на термін в два тижні.
3. Всі судові справи Андрій вів виключно українською мовою.
4. Одна з доньок письменника померла при пологах та «забрала» з собою одного з народжених немовлят - близнюків. І саме через цю подію за понуканням дружини Андрія, з 1925 року було започатковано часопис «Жіноча доля».
5. Творчість Андрія Чайковського була відома далеко за межами України, так, його публікували у США, Канаді, Відні та Празі.
6. Цікавим є листування Чайковського з різними українськими письменниками, відомими діячами та вченими, хоча на сьогоднішній день його епістолярна спадщина ще не систематизована та не опублікована.
7. У письменника була власна вілла в Бережанах яка, доречі, існує і досі, та є пам’яткою про нього. Знаходиться вона у самому центрі міста та представляє собою хитро збудований будинок з витонченою баштою, який спроектував сам письменник, та де проживав на протязі 17- ти років.
Письменник залишив по собі багато недописаних творів, думок та планів, хоча працював не дивлячись на стан здоров’я поки міг, але і того що існує, достатньо для того щоб зрозуміти наскільки багатогранною була його творчість та звісно він сам. Наскільки великий відбиток вона наклала як на його сучасників так і на шанувальників його творчості у сучасному світі. Твори його популярні і серед молоді тому що він як професіонал вмів не тільки оперувати фактами, але й уміло фантазував, будував інтриги, вигадував цікаві сюжети та діалоги, придумував колоритних персонажів і що саме головне «все це було на своїх місцях». Хочеться вірити, що про нього будемо пам’ятати не тільки ми, але й багато поколінь які будуть після нас. Адже тільки таким чином, пам’ятаючи, ми маємо можливість залишити про себе згадку на цій землі.