Звели моє обличчя й тіло...
Звели моє обличчя й тіло...
Звели моє обличчя й тіло<br /> Розпеченим залізом рвать,<br /> Звели шмагать оскаженіло, —<br /> Та не вели чекать, чекать!
Звели мене на муки взяти,<br /> Ламати кості ніг і рук,<br /> Та не вели дарма чекати,<br /> Адже ж чекання — гірша з мук!
На тебе марно ждав я вчора<br /> Десь до семи. Ти не прийшла.<br /> Душа моя шаліла, хвора,<br /> Без тебе, відьмонько мала!
Так нетерпець мене вгортає,<br /> Мов тисне кільцями змія.<br /> Біжу, лиш дзвоник залунає,-<br /> Ні, це не ти. Знов никну я.
Ти не прийшла,— аж серце рветься,<br /> Й шепоче сатана як стій:<br /> Цей лотос часом не сміється<br /> Із тебе, лобуре старий?
1853-1856 рр.