Зоряна вода
Зоряна вода
Проклятуща робота — копати колодязь:<br /> Ніби кріт — зариваєшся в землю,<br /> То жорства зупиняє,<br /> То глина — мов мідь,<br /> І що глибше — то дихати важче.<br /> Як той піт заливає, браток!<br /> А води все нема і нема.<br /> Добре, скажу, тим геологам:<br /> Проб'ють свердловину,<br /> І все ясно, як божий день, —<br /> Чи то пан, чи пропав.<br /> А мені — примітивно доводиться<br /> Віднаходити жилу води.<br /> Так ще предки шукали колись —<br /> З допомогою гілки вербової.<br /> Кажеш, не чув про цей спосіб?<br /> О, це чаклунство, земляче!<br /> Роззуваюся.<br /> Тільки босим —<br /> Щоб землю відчути,<br /> Надибати пульс її вічності.<br /> Пильнуй, де кучерява травиця,<br /> І, узявши зелену галузку,<br /> Найкраще од білої верби,<br /> Тримай ту галузку,<br /> Щоб лікті торкались колін,<br /> А в долоні дивилося небо.<br /> У певному місці<br /> Зненацька помітиш,<br /> Що верхівка галузки тремтить;<br /> Її кличе вода в глибині,<br /> Прихиляє до себе земля,<br /> Вириваючи з рук.<br /> В цю хвилину будь бачним,<br /> Не випусти гілочки з рук;<br /> Там, де вона доторкнеться до ґрунту<br /> І поволі почне розпрямлятись,<br /> Там колодязь копай!<br /> І добудеш води.<br /> Ти питаєш,<br /> Чи бачу я зорі удень?<br /> Та звичайно ж.<br /> Величезні!<br /> Оце й уся плата мені,<br /> Що пролляв сім потів, —<br /> Ті зірниці в очах.<br /> Зачерпну собі першим<br /> Кришталевого трунку<br /> І п'ю до небесних світил,<br /> А зорі, що впали на дно.<br /> Як вони світять, —<br /> Невидимі там, нагорі,<br /> Тож води наберіть<br /> І пийте її<br /> На здоров'я!
Перекладач: Анатолій Глущак