Повість з народного буковинського життя
І
Я ще тогді парубчак був (уповідає, бувало, мій сусід), як служив я у нашого двірника — Павло Павун звався. Немолодий уже чоловік, удовець, але здоровий, дужий такий, що і за абиякого парубка би не мінявся. І гуляє собі, бувало, і п’є, і з молодицями жартує, і по вечорницях, ходить: парубок, та й годі!
А нам, слугам, у него добре було, дуже добре, бо у...