З "Сонетів до Орфея"

Зажадай переміни. Хай пломінь тебе надихне,<br />
якщо річ, загордівши од зміни, тебе уникає;<br />
творчий дух, що накреслює й ревно майструє Земне,<br />
у накресленні явищ одні лиш пунктири вбачає.

Ціпеніє усе, що себе замикає в бутті,-<br />
де воно заховається, вкрите наплинулим жахом?<br />
Зачекай,— все тверде зачапіє ще більш в майбутті.<br />
Леле! Молот незримий підноситься змахом!

Хто спроможен, мов ключ, розливатись,— того<br />
і здобуте пізнання осяйно крізь простори творчі веде,<br />
де кінець може стати початком, початок — кінцем.<br />
Всякий простір щасливий — він син або внук розставання.<br />
Навіть Дафна, зміняючись в лавра гілля молоде,<br />
вже як лавр, тоді прагне, щоб зробився ти вітерцем.

Переклад М.Бажана