Заворожи мені, волхве!...
Заворожи мені, волхве!...
* * *
"Заворожи мені, волхве!<br /> Заворожи мені, волхве..."
Сидить по мавпі на зорях, на місяцях.<br /> Респектабельні пілігрими<br /> в комфортабельних "Волгах"<br /> "ходять" по шевченківських місцях.<br /> Вербують верби у монографії.<br /> Вивчають біо— і гео-графію.<br /> Полюють в полі на три тополі...
А цікаво, багато б із них потрафили<br /> пройти шляхами його долі?
Давайте чесно,<br /> не кнопки ж ми й не педалі.<br /> Що писав би Шевченко<br /> в тридцять третьому,<br /> в тридцять сьомому роках?<br /> Певно, побувавши в Косаралі,<br /> побував би ще й на Соловках.
Загартований, заґратований,<br /> прикиданий землею, снігами, кременем,<br /> досі був би<br /> реа<br /> білі<br /> тований.<br /> Хоч посмертно, зате — своєвременно.
Звісило з трибуни блазенський ковпак<br /> забрехуще слово.<br /> Було так, було так, було так, було так...<br /> А може, було інакше?
"Чуєш, батьку?<br /> Чую, синку!.."<br /> Пропадали ж люди ні за гріш.<br /> Передсмертно лаявся Косинка.<br /> Божеволів у тюрмі Куліш.<br /> Курбас ліг у ту промерзлу землю!<br /> Мовчимо.<br /> Пнемося у багет.<br /> Як мовчанням душу уяремлю,<br /> то який же в біса я поет?!