Коли, буває, ненароком<br />
На тебе стомою війне<br />
І ти поглянеш пильним оком<br />
На окружаюче сумне;

Коли роздивишся довкола<br />
На безбережне море зла,<br />
До лжі призвичишся, що згола [12]<br />
Людей нікчемних опрягла...

То запитаєш журним криком:<br />
За віщо ж люд носив хрести,<br />
Смертельно вік боровся з віком,<br />
Губили страдників кати?

[12] — Згола— цілком, геть-чисто.