Я знову не зберіг тебе, надіє.<br />
Я знову перебив тобі крило.<br />
Тепер за тебе стати не посміє<br />
душі моєї чорне ремесло.

Так треба: загубити і забути.<br />
Нехай це данина,

остання дань,

хай сива пустка відшепоче груди<br />
у древнім ритуалі замовлянь.

Нехай та світла безвість українна,<br />
де ти живеш,

від втечі палахка,

тобі замовить на стежки,

а сину

замовить на талан провідника.