В імлі чи в заметілі гарній,<br />
Під осяйним вікном пекарні<br />
П'ять малюків

Сидять навколішках,— о лихо! —<br />
Слідкуючи, як пекар тихо<br />
За хліб засів.

Очей не зводять із правиці,<br />
Яка садовить паляниці<br />
В ясну діру.

Їм чути, як і тісто сходить,<br />
Як пекар пісеньку виводить<br />
Нудну й стару.

Гарячим душником зігріті,<br />
Немов грудьми, не зрушать діти<br />
Ані на крок,

Коли до свята ще зарання<br />
Розпочинається виймання<br />
Пухких булок,

Коли з бантини в сажі чорній<br />
Співають цвіркуни моторні,<br />
Пахтять книші.

Повіяло життям із поду —<br />
Так гарно не було ще зроду<br />
В них на душі.

Ісусам, памороззю вкритим,<br />
Тепер не треба нудить світом:<br />
Їм добре тут.

Носи приплюснувши рожеві,<br />
Вони крізь грати металеві<br />
Про щось гудуть.

Дурні, до світла б'ють поклони:<br />
Їм, як на небі, із заслони<br />
Вогні горять.

Так моляться, аж тріснуть штані,<br />
I сорочки на вітрі рвані<br />
Аж тріпотять.