За всіх скажу, за всіх переболію,<br />
я кожен час на звіт іду, на суд.<br />
Глибинами не втану, не змілію,<br />
верхів'ями розкрилено росту.

Ніколи так душа ще не мужала!<br />
Ніколи так ще дух не безумів!<br />
О дух ясний — без яду і без жала —<br />
давно ти снив? — а вже сучасний дій

всього мене обняв, здавив, напружив,<br />
і я встаю, нову вдихаю міць.<br />
Не мрію, ні, повіки я розмружив —<br />
іронія і гордість на лиці,<br />
іронія...

Товариство, яке мені діло,<br />
чи я перший поет, чи останній?<br />
Надівайте корони і йдіть,<br />
отверзайте уста...

Товариство, яке мені діло,<br />
чи я пізній предтеча, чи ранній?<br />
Удавайте пророків і йдіть,<br />
отверзайте уста...

Там за мною, за мною, за мною<br />
я не знаю, там скільки іде!<br />
Перед мене твердою ходою<br />
наступаючий день.

Там за мною, за мною, за мною<br />
і від плуга й від трудних станків.<br />
Перед мене щасливеє море,<br />
море голів...

Ну куди ж я піду після цього,<br />
ну куди ж я оглянусь на вас,<br />
коли сонце пронизує розум,<br />
сонце уста?

Я дійшов свого зросту і сили,<br />
я побачив ясне в далині.<br />
Товариство, яке мені діло,<br />
чи я перший, чи ні?

1922