Осип Мандельштам<br />
За розбурхану доблесть майбутніх віків...

Перекладач: Ю.Андрухович<br />
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

За розбурхану доблесть майбутніх віків,<br />
За високе у душах людських<br />
Я позбавлений чаші на учті батьків<br />
І спокою, і честі, і втіх.

Впав на плечі мені лютий час-вовкодав,<br />
Та не вовчий живе в мені дух,<br />
Ти запхай мене краще, мов шапку в рукав,<br />
У гарячий сибірський кожух.

Щоб не бачити бруду, в якому людці:<br />
Лиш колеса криваві та гній.<br />
Щоб до ранку світились блакитні песці<br />
У прадавній принаді своїй,

Вкрий мене в єнісейських ночей глибині,<br />
Де сосна до зірок дістає,<br />
Бо ж не вовча та кров, що живе у мені,<br />
І мене тільки рівний уб'є.