За перелазом стежка крізь городи,<br />
Крізь соняшники, льон, крізь коноплю…<br />
В твоїй, о земле, соковитій вроді<br />
Свої думки й бажання потоплю.

Шляхи за стежкою у даль плазують,<br />
Шляхи за обрій в невідому путь…<br />
Десь вершники на вороних басують,<br />
Гармати десь, немов громи, гудуть…

Тут – соняшники, льон і сонце, сонце,<br />
Тут зелено в розкошах бур’яну.<br />
Держить земля в своїй м’якій долоньці<br />
Країну снів – бунтарську, вогняну.

За перелазом, за городом поле,<br />
І соняшник не сонцю уклонивсь:<br />
За обрієм зачервоніла воля —<br />
Блакитний льон сьогодні зчервонивсь…

За перелазом стежка крізь городи…<br />
Зогнив старий дідівський перелаз…<br />
Вклоняюся ясній світанку вроді,<br />
Оспівую очей його топаз…