Суремлять сурми клич до бою,<br />
Вітри розносять їхній дзвін.<br />
Той поклик піснею палкою<br />
Відлунює з усіх сторін.<br />
Про славу-чудо грають сурми,<br />
Про щастя рівне для всього<br />
Народу… Звуть ламати тюрми,<br />
Звуть… ох, багато до чого!..<br />
Та дзвонять надаремно труби,<br />
Народ обдурений притих.<br />
Той спить, а той боїться згуби<br />
Розпука й жаль скувала всіх.<br />
Лиш кат радіє, він крадеться<br />
Шакалом до невинних жертв, —<br />
На трупах, наче вовк, сміється,<br />
Здається, весь би світ пожер.<br />
Дивиться страшно на ту силу,<br />
Що гине в путах-ланцюгах.<br />
Ах, краще вже лягти в могилу,<br />
Ніж знати цього світу жах!<br />
І ходиш, наче спопелілий,<br />
І крикнути хотів би ти,<br />
Та так, щоб світ здригнувся цілий:<br />
Де правду, волю де знайти?!<br />
А сурми грають клич до бою,<br />
Вітри розносять їхній дзвін.<br />
Той поклик піснею палкою<br />
Відлунює з усіх сторін.

З0 березня 1906 р.