З іржанням пінявим пасуться табуни<br />
Й іржею римською обарвилась долина;<br />
А сухозлотниця класичної весни<br />
На бистрині часу в прозору далеч лине.

Вминаючи дубів осінній листопад,<br />
Що густо вкрив ніким не ходжені стежини,<br />
Я пригадаю профіль Цезаря улад<br />
Із звабою жінок — підступну цю картину.

Де Капітолій з Форумом лежать в імлі<br />
Й природи вимирання видно тихі кроки,<br />
Я чую Августа, й мов на краю землі<br />
Державним яблуком прокочуються роки.

Хай будуть в старості печалі всі ясні:<br />
Я в Римі народивсь, і він у мене в серці;<br />
Майнула осінь гожа, як вовчиця в сні,<br />
І — місяць Цезаря — мені всміхнувся серпень.

1915