З Євангелії піль
З Євангелії піль
Знову Біблія літа розкрила<br /> Сторінки заколосених піль.<br /> Легкий вітер напружує крила<br /> Гнати леготом золото хвиль.
Все забув: мої смутки і скрути,<br /> Мої грішні, бездушні слова,—<br /> Тут, на царині, Книгою Рути<br /> Розгортаються справжні жнива.
Про святий пророкуючий голос,<br /> Про Месію над морем пшениць,<br /> Тут дзвенить обітницею колос,<br /> Під косою схиляючись ниць.
Можна смерть лише смертю здолати,<br /> Тільки в цім таємниця буття.<br /> І зерно мусить вмерти, щоб дати<br /> В життєдавчому житі — Життя.
Сонця співом дзвенять гострі коси,<br /> Сонця спів в стиглим золоті нив,<br /> І шумлять під косою покоси,<br /> І в'язальниць доноситься спів.