Ввечері
Ввечері
Заходь, прекрасне сонце! Замало в них<br /> Було до тебе шани, святе! Тебе<br /> Вони не відали, бо тихо<br /> Ти над трудними зійшло без труду.
Для мене дружньо сходиш, заходиш ти,<br /> Тебе, величне, я впізнаю всякчас,<br /> Бо тихо я навчився чтити,<br /> Як Діотіма мій дух зцілила.
Небес вістунко! Як прислухався я<br /> До тебе, Діотімо! Як погляд мій,<br /> Любов'ю просвітлілий, линув<br /> Вдячно до злотного дня! Шуміли
Тоді живіше води і цвіт землі<br /> Несвітлої любовно свій подих слав,<br /> I радо з-понад хмар сріблястих<br /> З благословенством Етер схилявся.